Винокуріння у Київській губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Казьмирчук, М. (2021). Винокуріння у Київській губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, (149), 24–28. https://doi.org/https://doi.org/10.17721/1728-2640.2021.149.5

Увагу автора зосереджено на проблемі розвитку винокурного виробництва у Київській губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть. Розглянуто правові засади, що регулювали діяльність в даній сфері дворянського підприємництва. Винокуріння давало суттєві прибутки приватним власникам та стабільно високі відрахування на користь держави. Воно підживлювало систему місцевих постачальників сировини та сприяло орієнтації місцевих господарств на обслуговування винокурних заводів. На основі архівних матеріалів та справ доведено, що винокуріння в пореформений період продовжувало залишатися вкрай вигідним видом господарської діяльності у середовищі не тільки помісного дворянства, але й інших прошарків суспільства. Винокурні утримувалися буржуазією та заможними селянами. За національним складом значний відсоток власників становили євреї, а також росіяни та українці. У статті поряд з економічними вигодами вперше звернуто увагу на соціальні проблеми в розвитку винокуріння Київської губернії в пореформений період. Розглянуто особливості винокуріння, виявлено матеріальну базу та соціальне становище робітників у Київській губернії. Винокуріння Київської губернії стало прогресивним для того часу видом переробної промисловості – переважна більшість винокурень розміщувалися у кам'яних будівлях, мали різні досконалі для того часу апарати та устаткування, використовували вільнонайманих робітників на підприємстві. Попри суттєву економію на кількості робочої сили, власники винокурень нехтували безпекою праці, яка залишалася на низькому рівні.