Україна й українці у світі: виклики та відповіді

Грабовський, С. (2025). Україна й українці у світі: виклики та відповіді. Українознавчий альманах, (36), 48–58. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2025.36.6

Стаття присвячена актуальній теоретичній і практичній проблематиці, безпосередньо пов‘язаній із російсько-українською війною. Автор статті ставить на меті виявлення та дослідження нових українознавчих ідей, концептів і трендів, окреслених авторами проєкту «Бути у світі». Цей проєкт був оголошений на початку 2025 року у рамках фокус-групи Українського ПЕН, він використовує традиційну для української культури форму інтелектуальної есеїстки. Нинішній президент Українського ПЕН філософ і письменник Володимир Єрмоленко головну мету проєкту сформулював так: «Прагнучи, щоб світ нас відкрив для себе, ми також наново відкриваємо для себе світ. Ми прагнемо визнання, що існування світу неможливе без існування України». У статті відзначені кілька найважливіших проблем, окреслених у проєкті та вартих подальшого дослідження. Перша з них полягає в тому, що одні «інші» здатні в принципі засвоїти чужий досвід, зрозуміти Україну й українців, а другі «інші» категорично на це нездатні. Ті росіяни, хто конструює і будує ракети, які б‘ють по Україні, та керує ними – це талановиті обізнані «інші» індивіди, проте їхня культура (як персональна, так і суспільна) виключає можливість діалогу. Більшість учасників проєкту вважає, що єдиним ефективним інструментом впливу на таких «інших» є тільки силовий спротив. Із цією проблемою пов‘язана інша, поки що недооцінена дослідниками, – «глухота» щодо України, зумовлена не тільки впливом Кремля, а й поширенням на Заході «вірусів» неототалітаризму. На загал, існують культури, просякнуті тоталітарною міфологією, іманентно інфіковані тоталітаризмом. Така міфологія є цілісною системою пояснення світу та програмування дій як індивідів, так і мікро- та макрогруп. Особливе місце у цьому контексті посідає «оновлений» російський тоталітаризм або ж рашизм. Він не жаліє ресурси для імпринтингу своєї міфології, передусім антиукраїнської, у світі й Україні. Ще одна істотна проблема, окреслена в проєкті, – неадекватність реаліям сучасного світу модних на Заході теоретичних конструкцій. Вони зазвичай побудовані без урахування досвіду постсовєтських країн, а новітні тоталітарні держави та рухи розглядають як певне «історичне непорозуміння». Український досвід осмислення реалій сучасного світу та критика «постмодерних» теоретичних догм також є складовими того, що Україна здатна запропонувати світу для адекватнішого розуміння сучасної доби.