Образ героя української казки в контексті диференціації та трансформації ієрархії соціокультурних практик

Pavlova O. The image of the hero of Ukrainian folktales in the context of differentiation and transformation of the hierarchy of socio-cultural practices. Українські культурологічні студії. 2024. № 1 (14). С. 4-12.

Вступ . Винахід традиції епохою Модерну з її протиріччями новацій та повторень породжує інтерес до чарівної казки. Просвітницькі моделі казок абсолютизували їхній етичний вимір, а романтичні настрої ХІХ століття спровокували інтерес європейської спільноти до збирання національного і регіонального варіантів казок та трансформації їх у літературні казки. Оптика сучасної гуманітаристики є продуктивною для прояснення культурного потенціалу української казки в "зшиванні" різноманітних традицій та виробництві образів.
Метою дослідження є визначення базових характеристик образу героя в українській казці як способу репрезентації в логіці диференціації сегментарної спільноти.
Методи . Методологійною основою дослідження є контент-аналіз галицьких народних казок, зібраних Осипом Роздольським. Категоризація відбувається з урахуванням класифікації образів героя за Дж. Кемпбелл. Отримані результати інтерпретовано в розрізі диференціації сегментарного суспільства та специфіки його трансформацій практик репрезентацій, передусім образу і образу героя.
Результати . Диференціація практик починається з ускладнення сегментарного соціуму, де з первісного синкретизму ритуалу відокремлюються практики сказання в логіці виробництва етнічного різноманіття та ієрархії страт. Кожна страта культивує свою жанрову й тематичну своєрідність сказання. Чарівна казка, функціюючи в контексті магічно-практичної єдності селянської страти, зберігала найбільш архаїчну структуру оповіді з відповідними образами головних персонажів та логіками конструювання образу. Образ казкового героя стає провідною практикою репрезентації у виробництві спільнот.
Висновки . Контент-аналіз галицьких народних казок показує відтворення класичної тріади народної культури "герої, злодії та дурні" (П. Берк) при домінуванні кількісного показника образу дурня. Образ героя казки – це насамперед дрімливий герой. Він створює враження, що на його місці може опинитися кожен у відповідних обставинах. У ньому героїчне начало розкривається поступово. У ході оповіді виявляється, що він володіє певними чеснотами, утілює моральну цілісність. Ці якості дають йому змогу подолати перешкоди, пройти випробування. Часто герой української казки – трикстер, який спроможний піднятися своїми чеснотами над повсякденністю. Етичний пафос казки полягає в переможній боротьбі зі злом, утіленні / відновленні справедливості. Переважно щасливий кінець українських казок забезпечує терапевтичний ефект у складних історичних умовах виживання народу.