ДИСКУРС СОЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

ЯГОДЗІНСЬКА, В. (2025). DISCOURSE OF SOCIAL CRISIS AS AN OBJECT OF STUDY IN MODERN LINGUISTICS. Folia Philologica(9), 62–70. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2025/9/8

У статті пропонується визначення дискурсу соціальної кризи в межах лінгвосинергетичної парадигми сучасного мовознавства. Завданням дослідження є виявлення функціональних, когнітивних і семіотичних механізмів, за допомогою яких кризовий дискурс не лише віддзеркалює соціальні потрясіння, але й активно формує суспільні наративи та моделі колективної поведінки. Методологічну основу дослідження становить поєднання соціолінгвістичного, прагмалінгвістичного, когнітивно-дискурсивного підходів із використанням інструментарію критичного дискурс-аналізу. Поєднання інтегративного підхіду забезпечує багатовекторність інтерпретації комунікативних процесів у кризовому середовищі, дає змогу простежити механізми самоорганізації дискурсивних практик, легітимації ідеологічних наративів і формування семантики кризи та потрясіння. Матеріалом слугує англомовний медіадискурс, який віддзеркалює каскадні зміни комунікативного простору під час соціальних криз. У статті визначається дискурс соціальної кризи як складний мультимодальний і трансмедіальний феномен, що характеризується флуктуаційністю, атракторністю, поліваріативністю, емерджентністю, фрактальністю, гетерогенністю, когерентністю й інтердискурсивністю. Запропоновано розглядати дискурс соціальної кризи в термінах лінгвосинергетики як динамічну, самоорганізовану систему, здатну адаптуватися до змін середовища та продукувати нові смисли. Дослідницьку увагу зосереджено на когнітивно-семіотичних сценаріях комунікативної поведінки, що виникають у періоди соціальних потрясінь, а також на мовних стратегіях, які можуть як стабілізувати, так і підсилювати кризові явища. Результати дослідження підтверджують конститутивну роль дискурсу соціальної кризи у формуванні суспільної свідомості, колективної пам’яті та комунікативних моделей подолання кризових станів. Дискурс соціальної кризи функціонує як вагомий механізм семіотичної організації соціального простору, що не лише фіксує, але й формує трансформаційні процеси в суспільстві. Лінгвосинергетичний підхід відкриває нові перспективи для розуміння динаміки кризової комунікації та розробки ефективних стратегій антикризової взаємодії.