ПРОЦЕСИ САМООРГАНІЗАЦІЇ ЯК ПРЕДМЕТ ФІЛОСОФСЬКОГО ОСМИСЛЕННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ФІЛОСОФІЇ НАУКИ

DOBRONRAVOVA, I. (2023). PROCESSES OF SELF-ORGANIZATION AS A TOPIC OF PHILOSOPHICAL COMPREHENSION IN THE UKRAINIAN PHILOSOPHY OF SCIENCE. Almanac of Ukrainian Studies(31), 87–95. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2022.31.12

Предметом розгляду в статті є українська філософія науки, яка осмислювала сучасну наукову революцію, пов'язану зі становленням і розвитком нелінійної науки в останні 50 років. У рік відзначення 300 річниці Григорія Сковороди як символу української філософії переглянути здобутки і цієї галузі вітчизняної філософії здається дуже доречним. В центр розгляду винесено філософське осмислення саме процесів самоорганізації, зрозумілих як становлення нового цілого, оскільки перехід до вивчення таких об'єктів вимагає кардинальної зміни системи засад науки і особливо її філософських засад. Вітчизняна філософія науки мала потенціал такого розгляду, оскільки в традиції Київської світоглядно-гносеологічної школи представлено залучення діалектичних ідей і до осмислення картини світу, і до розуміння істини як процесу пізнання світу. В статті показано, як здобутки цієї традиції використовувались сучасними українськими філософами науки для розуміння нелінійної [синергетичної] картини нашого світу як одного з множини можливих світів у самоорганізації його генетичної єдності як цілого, починаючи зі становлення набору елементарних частинок і їхніх взаємодій як його субстанційних основ. Також представлено і огляд розробок епістемологічних засад ідеалів і норм нелінійних досліджень, зокрема ідеї істини як нелінійного процесу та перегляду співвідношення фундаментального і прикладного знання в зв'язку з дескриптивністю нелінійних теорій. Трансдисциплінарність синергетики як загально-наукової дослідницької програми привела до залучення синергетичних ідей в гуманітарній сфері. Співпраця науковців цієї сфери з філософами, які розробляли філософські засади синергетики, призвела до створення відповідних підрозділів гуманітарних наук, що вивчали процеси самоорганізації людини і суспільства. Ця співпраця оформилась у створенні Українського синергетичного товариства як громадської організації науковців, які ставили собі за просвітницьку мету розповсюдження синергетичних ідей в українському суспільстві. Цю мету вдалось реалізувати, скоріш за все, саме тому, що самоорганізація є доброю традицією українського народу. Вже і в ХХІ столітті він це продемонстрував під час майданів, у волонтерстві та під час спротиву російській агресії.