Добрі і лихі богословські плоди пандемії

Говорун, К. (2020). Добрі і лихі богословські плоди пандемії. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 2(16), 9–13. https://doi.org/10.17721/sophia.2020.16.2

Досліджено різні підходи до пандемії COVID-19 як у світовому, так і в українському православ'ї, зокрема, ідентифіковано фідеїстичне і реалістичне ставлення до євхаристії та до можливості передачі вірусів через неї. Перший підхід відкидає, а другий підтверджує ризик зараження коронавірусом через причастя. Обговорено різні можливості та форми богослужіння через інтернет, зокрема контроверсійну практику відправлення літургії через комунікаційні платформи. Запропоновано оновлену форму давньої агапи – трапези любові, що супроводжувала євхаристію в ранній церкві. Також згадано давні та сучасні форми причащання, з посиланням на дослідження о. Роберта Тафта, SJ. Темою дослідження також є так зване ковід-дисидентство, коли люди недооцінюють або взагалі відкидають ризики та заходи із запобігання поширенню інфекції. Цей різновид дисидентства популярний серед православних фундаменталістів та консерваторів, зокрема і в Україні. Серед іншого наведено два випадки ковід-дисидентства – від колишніх митрополитів київських Онуфрія (Березовського) та Філарета (Денисенка). Стверджуємо, що ставлення до COVID-19, яке пропагують ці та інші ієрархи, подібне до середньовічних "випробувань через страждання", коли підозрюваних у злочині випробовували тим, що вони голими руками виловлювали кільце з окропу або переносили на відстань розпечене залізо. Їх вважали невинними лише тоді, коли вони залишалися неушкодженими. Подібне ставлення до тих, хто постраждав від COVID-19, призводить до їхньої стигматизації та віктимізації.