Волонтерство в громаді як форма реалізації соціальних інтересів індивіда

Shwalb, Y. M. (2024). Volunteering in community as a form of implementation of an individual’s social interests. Ukrainian Psychological Journal, (2), 168–183. https://doi.org/10.17721/upj.2024.2(22).10

У статті представлено результати аналізу внутрішньо-мотиваційних аспектів волонтерської діяльності як форми реалізації соціальних інтересів індивіда у громаді через просоціальну активність. Показано, що в традиції аналізу внутрішньо-мотиваційних аспектів волонтерства можливо виокремити принаймні два різнорідні предметні осередки: мотиви допомоги та мотиви волонтерської діяльності. При цьому проблематика мотивів допомоги висвітлюється через опозицію альтруїзм/егоїзм, а мотивів волонтерської діяльності – через опозицію допомога як ситуативний спонтанний акт/ діяльність з допомоги як стала активність. Проте поєднує ці два контексти аналізу поблематизація безкорисності як безпосереднього мотиву допомоги, де на рівні діяльності вона набуває статусу сутнісної ознаки волонтерської діяльності. Водночас, така проблематизація є недостатньою для забезпечення теоретичного підґрунтя аналізу діяльності фахівця соціальної роботи у громаді через залучення індивіда до волонтерської діяльності як форми реалізації його соціальних інтересів. Натомість, більш повне підґрунтя аналізу можна забезпечити, якщо брати до уваги об’єкт волонтерської діяльності, яким виступає інша діяльність та для реалізації мети якої є потреба в допомозі. Таким чином, безкорисність дозволяє вказати на спосіб реалізації волонтерської діяльності з боку суб’єкта її надання, водночас як умови діяльності, на яку спрямована допомога, дозволяють вказати їх як предмет волонтерської діяльності, а мету діяльності співвідносити з мотивом волонтерської діяльності. У такий спосіб мета діяльності фахівця соціальної роботи через організаційну підтримку реалізації соціальних інтересів індивіда у громаді співпадає з метою залученого до просоціальної активності індивіда, адже дозволяє сприяти усвідомленню його соціального інтересу, а отже його формуванню, та у сукупності – створенню умов для відчуття суб’єктивного благополуччя.