СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА ТА МЕТРОПОЛІЯ: КОЛІЗІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОДІЇ

Shakhno Yu. (2024). СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА ТА МЕТРОПОЛІЯ: КОЛІЗІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОДІЇ. Українознавчий альманах(34), 122–129. https://doi.org/https://doi.org/10.17721/2520-2626/2024.34.16

У статті розглянуто історичну обумовленість трансформаційних процесів у системі взаємовідносин «метрополія-діаспора». Визначено основні детермінанти та механізми її функціонування, які забезпечували виживання українського етносу попри імперську й радянську окупаційну політику, з одного боку, територіальну дисперсність та інституційну слабкість іммігрантських общин за межами Батьківщини, з іншого. Предметом дослідження є інклюзивні форми співіснування етнофорів в нових геополітичних, соціокультурних та економічних реаліях, які виявляють ступінь їх ентропії та демонструють партикулярний досвід подолання нових екзистенційних викликів. Стратегічним завданням сьогодення для материкової України є відстояти власну суб’єктність та суверенність в збройній боротьбі проти рф при збереженні етнонаціональної переваги. Тоді, як перед діаспорою постали потреби: адаптації до зростаючої мобільності населення; сприяти впорядкуванню притоку тимчасово переміщених осіб з метрополії, нівелюючи вплив аналогічних проросійських структур; подолати «вікову» та територіальну роз’єднаність транснаціонального простору; побудови якісно нової стратегії інтеграції в українське суспільство через легалізацію свого статусу тощо. Процес взаємодії діаспори та України не є прикладом продуктивних і конструктивно вибудуваних стосунків. Політика дистанціювання та експлуатації діаспори в інтересах метрополії є головною колізією, що перешкоджає вибудувувати потужну національно спрямовану внутрішньо- та зовнішньополітичну стратегію двостороннього лобіювання, культурної репродукції, європейської інтеграції тощо. Ігнорування інтересів настільки чисельної діаспори може бути згубним для української державності. Авторка робить висновки, що породжена війною етнічна дивергенція суттєво інтенсифікувала та оновила двосторонні процеси взаємодії Батьківщини та діаспори. Боротьба проти ворога в середині чи за межами своєї ойкумени значно зблизила, але остаточно не ліквідувала усіх суперечностей між ними. Процес їх усунення можливий лише за умови нашої перемоги, що створить потужний ментально детермінований фідбек для нового діалогу.