СУЧАСНА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА У ДЗЕРКАЛІ ГЕОФІЛОСОФСЬКОЇ РЕФЛЕКСІЇ

Dodonov R. (2024). СУЧАСНА РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКА ВІЙНА У ДЗЕРКАЛІ ГЕОФІЛОСОФСЬКОЇ РЕФЛЕКСІЇ. Українознавчий альманах(34), 73–78. https://doi.org/https://doi.org/10.17721/2520-2626/2024.34.9

Стаття присвячена осмисленню природи сучасних війн з позицій геофілософської методології. Грунтуючись на дослідженнях О. Базалука, В. Мандрагелі, Ж. Дельоза, Н. Масіандаро, Б. Вудерда, Т. Веба, К. Галсона та ін. окреслюються контури геофілософської парадигми, де розрізняються географічна територія з одного боку та псипростір – з іншого. Війна і мир тлумачаться в геофілософі як безперервна і нелінійна взаємодія між псипросторами, які на поверхні Землі виявляються в нескінченній зміні кордонів локусів цивілізації. Доводиться, що в сучасних війнах недостатньо лише захопити територію та ресурси супротивника. Потрібно знищити його псипростір, який володіє екстериторіальним статусом. Водночас, після окупації географічної території світ духовних цінностей жертви сакралізується, витісняється з фізичного у віртуальний простір, де мобілізується задля опору агресору. Перемога у війні ХХІ ст. фактично неможлива, оскільки в інформаційну епоху війна йде, насамперед, між ідеями та цінностями. Аналізується варіант партизанської війни, яка, за «Теорією партизана» К. Шмітта, є боротьбою не еліт, а самого народу за своє існування. Така постать «українського партизана» добре відома історикам. Бійці ОУН-УПА майже десятиліття після завершення Другої світової вели на своїх землях власну війну. Вони не могли не розуміти, що у них вкрай малі шанси на перемогу над радянським молохом, але свідомо жертували собою, відмовляючись визнавати чужі цінності. У випадку сучасної російсько-української війни под атакою опинилися не лише територія України, але її ціннсно-смислове ядро. Світ української культури, українська мова, українська історія складають основу українського псипростору. Підкреслюється роль українознавства як ідейної зброї в сучасній війні. Українознавство є формою самопізнання нації, усвідомлення нею своїх інтересів, а тому – важливим кроком для самовідтворення українства, шляхом «українолюбства та українотворення».