ПОГЛЯД НА ВЗАЄМОВІДНОСИНИ БАТЬКІВ І ДІТЕЙ У ДОРОБКУ ДЕМОКРІТА: ІСТОРИКО-ФІЛОСОФСЬКА РЕКОНСТРУКЦІЯ

TURENKO, V., SIEROVA, Y. (2026). A VIEW ON PARENT–CHILD RELATIONSHIPS IN DEMOCRITUS' LEGACY: ETHICAL AND ANTHROPOLOGICAL DIMENSIONS OF REFLECTION. SOPHIA. Human and Religious Studies Bulletin, 26(2). https://doi.org/10.17721/sophia.2025.26.16

В с т у п. Здійснено історико-філософську реконструкцію поглядів Демокріта на феномени батьківства та дитинства. Вихідним пунктом дослідження є амбівалентне ставлення мислителя до дітонародження, яке розглядається ним і як природна потреба живого, і як джерело численних страждань. Показано, що демокрітівська концепція містить глибинний зв'язок біологічних інстинктів і культурних норм, а також окреслює важливі аспекти відповідальності батьків у вихованні майбутніх поколінь.
М е т о д и. Застосовано доксографічний метод, а також історико-філософський, герменевтичний та етико-антропологічний підходи. Аналіз здійснено на основі фрагментів, збережених у творах Стобея, Климента Олександрійського, Феодоріта та інших авторів, а також у контексті порівняння з античною педагогічною та етичною традицією. Така методологія дозволила виявити як онтологічні виміри демокрітівського вчення про дітонародження, так і соціально-культурні наслідки його бачення виховання й спадкування.
Р е з у л ь т а т и. Підкреслено, що для Демокріта дітонародження є водночас природною необхідністю й соціальною умовністю: воно притаманне всім живим істотам, але в людини набуває форми культурної норми. Водночас філософ акцентує на ризиках і небезпеках батьківства, що можуть перешкоджати духовному самоздійсненню. У його висловлюваннях простежується подвійність оцінки: від визнання універсальності батьківського інстинкту до радикальної критики сімейних обов'язків як чинників, що відволікають від філософського життя.
В и с н о в к и. Визначено, що спадщина Демокріта щодо батьківства та виховання окреслює фундаментальні питання співвідношення природи і культури, інстинкту і морального вибору. Його вчення демонструє, що батьківство є не лише біологічним фактом, а й етичним завданням, пов'язаним із формуванням доброчесної особистості. Цей підхід зберігає актуальність і в сучасному гуманітарному дискурсі, адже висвітлює природу відповідальності, роль виховання та межі матеріального забезпечення у контексті становлення гармонійної особистості.