Образ героя української казки в контексті диференціації та трансформації ієрархії соціокультурних практик
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2024
Мова основного тексту :
Англійська
eKNUTSHIR URL :
Журнал :
Випуск :
1 (14)
ISSN :
2616-9975
Початкова сторінка :
4
Кінцева сторінка :
12
Цитування :
[APA 7] Павлова, О. Ю., & Рогожа, М. М. (2024). The image of the hero of Ukrainian fairy tales in the context of differentiation and transformation of the hierarchy of socio-cultural practices. Українські культурологічні студії, (1 (14)), 4–12. https://doi.org/10.17721/UCS.2024.1(14).01
[ДСТУ] Павлова О. Ю., Рогожа М. М. The image of the hero of Ukrainian fairy tales in the context of differentiation and transformation of the hierarchy of socio-cultural practices. Українські культурологічні студії. 2024. no. 1 (14). P. 4—12. DOI: 10.17721/UCS.2024.1(14).01 (date of access: 18.07.2026).
Вступ . Винахід традиції епохою Модерну з її протиріччями новацій та повторень породжує інтерес до чарівної казки. Просвітницькі моделі казок абсолютизували їхній етичний вимір, а романтичні настрої ХІХ століття спровокували інтерес європейської спільноти до збирання національного і регіонального варіантів казок та трансформації їх у літературні казки. Оптика сучасної гуманітаристики є продуктивною для прояснення культурного потенціалу української казки в "зшиванні" різноманітних традицій та виробництві образів.
Метою дослідження є визначення базових характеристик образу героя в українській казці як способу репрезентації в логіці диференціації сегментарної спільноти.
Методи . Методологійною основою дослідження є контент-аналіз галицьких народних казок, зібраних Осипом Роздольським. Категоризація відбувається з урахуванням класифікації образів героя за Дж. Кемпбелл. Отримані результати інтерпретовано в розрізі диференціації сегментарного суспільства та специфіки його трансформацій практик репрезентацій, передусім образу і образу героя.
Результати . Диференціація практик починається з ускладнення сегментарного соціуму, де з первісного синкретизму ритуалу відокремлюються практики сказання в логіці виробництва етнічного різноманіття та ієрархії страт. Кожна страта культивує свою жанрову й тематичну своєрідність сказання. Чарівна казка, функціюючи в контексті магічно-практичної єдності селянської страти, зберігала найбільш архаїчну структуру оповіді з відповідними образами головних персонажів та логіками конструювання образу. Образ казкового героя стає провідною практикою репрезентації у виробництві спільнот.
Висновки . Контент-аналіз галицьких народних казок показує відтворення класичної тріади народної культури "герої, злодії та дурні" (П. Берк) при домінуванні кількісного показника образу дурня. Образ героя казки – це насамперед дрімливий герой. Він створює враження, що на його місці може опинитися кожен у відповідних обставинах. У ньому героїчне начало розкривається поступово. У ході оповіді виявляється, що він володіє певними чеснотами, утілює моральну цілісність. Ці якості дають йому змогу подолати перешкоди, пройти випробування. Часто герой української казки – трикстер, який спроможний піднятися своїми чеснотами над повсякденністю. Етичний пафос казки полягає в переможній боротьбі зі злом, утіленні / відновленні справедливості. Переважно щасливий кінець українських казок забезпечує терапевтичний ефект у складних історичних умовах виживання народу.
Метою дослідження є визначення базових характеристик образу героя в українській казці як способу репрезентації в логіці диференціації сегментарної спільноти.
Методи . Методологійною основою дослідження є контент-аналіз галицьких народних казок, зібраних Осипом Роздольським. Категоризація відбувається з урахуванням класифікації образів героя за Дж. Кемпбелл. Отримані результати інтерпретовано в розрізі диференціації сегментарного суспільства та специфіки його трансформацій практик репрезентацій, передусім образу і образу героя.
Результати . Диференціація практик починається з ускладнення сегментарного соціуму, де з первісного синкретизму ритуалу відокремлюються практики сказання в логіці виробництва етнічного різноманіття та ієрархії страт. Кожна страта культивує свою жанрову й тематичну своєрідність сказання. Чарівна казка, функціюючи в контексті магічно-практичної єдності селянської страти, зберігала найбільш архаїчну структуру оповіді з відповідними образами головних персонажів та логіками конструювання образу. Образ казкового героя стає провідною практикою репрезентації у виробництві спільнот.
Висновки . Контент-аналіз галицьких народних казок показує відтворення класичної тріади народної культури "герої, злодії та дурні" (П. Берк) при домінуванні кількісного показника образу дурня. Образ героя казки – це насамперед дрімливий герой. Він створює враження, що на його місці може опинитися кожен у відповідних обставинах. У ньому героїчне начало розкривається поступово. У ході оповіді виявляється, що він володіє певними чеснотами, утілює моральну цілісність. Ці якості дають йому змогу подолати перешкоди, пройти випробування. Часто герой української казки – трикстер, який спроможний піднятися своїми чеснотами над повсякденністю. Етичний пафос казки полягає в переможній боротьбі зі злом, утіленні / відновленні справедливості. Переважно щасливий кінець українських казок забезпечує терапевтичний ефект у складних історичних умовах виживання народу.
Ключові слова :
representation of the image of a hero ritual initiation invention of tradition transformation of socio-cultural practices the image of a hero a dormant hero virtues репрезентація образу героя ритуал ініціація винайдення традиції трансформація соціокультурних практик образ героя дрімливий герой чесноти
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::034 Культурологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
369.65 KB
Контрольна сума :
(MD5):ff0a59f41efc9ccc72187148bd9641d2
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International