ДИСКУРС СОЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

ЯГОДЗІНСЬКА, Валерія

doi:10.17721/folia.philologica/2025/9/8

ДИСКУРС СОЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ

Тип публікації :

Стаття

Дата випуску :

3 липня 2025 р.

Автор(и) :

ЯГОДЗІНСЬКА, Валерія

Мова основного тексту :

Ukrainian

eKNUTSHIR URL :

https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/22788

DOI :

10.17721/folia.philologica/2025/9/8

Журнал :

Folia Philologica

Випуск :

9

ISSN :

2786-5908

Початкова сторінка :

62

Кінцева сторінка :

70

Цитування :

[APA 7] ЯГОДЗІНСЬКА, В. (2025). ДИСКУРС СОЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ. Folia Philologica, (9), 62–70. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2025/9/8

[ДСТУ] ЯГОДЗІНСЬКА В. ДИСКУРС СОЦІАЛЬНОЇ КРИЗИ ЯК ОБ’ЄКТ ВИВЧЕННЯ В СУЧАСНОМУ МОВОЗНАВСТВІ. Folia Philologica. 2025. № 9. С. 62—70. DOI: 10.17721/folia.philologica/2025/9/8 (дата звернення: 25.07.2026).

У статті пропонується визначення дискурсу соціальної кризи в межах лінгвосинергетичної парадигми сучасного мовознавства. Завданням дослідження є виявлення функціональних, когнітивних і семіотичних механізмів, за допомогою яких кризовий дискурс не лише віддзеркалює соціальні потрясіння, але й активно формує суспільні наративи та моделі колективної поведінки. Методологічну основу дослідження становить поєднання соціолінгвістичного, прагмалінгвістичного, когнітивно-дискурсивного підходів із використанням інструментарію критичного дискурс-аналізу. Поєднання інтегративного підхіду забезпечує багатовекторність інтерпретації комунікативних процесів у кризовому середовищі, дає змогу простежити механізми самоорганізації дискурсивних практик, легітимації ідеологічних наративів і формування семантики кризи та потрясіння. Матеріалом слугує англомовний медіадискурс, який віддзеркалює каскадні зміни комунікативного простору під час соціальних криз. У статті визначається дискурс соціальної кризи як складний мультимодальний і трансмедіальний феномен, що характеризується флуктуаційністю, атракторністю, поліваріативністю, емерджентністю, фрактальністю, гетерогенністю, когерентністю й інтердискурсивністю. Запропоновано розглядати дискурс соціальної кризи в термінах лінгвосинергетики як динамічну, самоорганізовану систему, здатну адаптуватися до змін середовища та продукувати нові смисли. Дослідницьку увагу зосереджено на когнітивно-семіотичних сценаріях комунікативної поведінки, що виникають у періоди соціальних потрясінь, а також на мовних стратегіях, які можуть як стабілізувати, так і підсилювати кризові явища. Результати дослідження підтверджують конститутивну роль дискурсу соціальної кризи у формуванні суспільної свідомості, колективної пам’яті та комунікативних моделей подолання кризових станів. Дискурс соціальної кризи функціонує як вагомий механізм семіотичної організації соціального простору, що не лише фіксує, але й формує трансформаційні процеси в суспільстві. Лінгвосинергетичний підхід відкриває нові перспективи для розуміння динаміки кризової комунікації та розробки ефективних стратегій антикризової взаємодії.

Ключові слова :

дискурс соціальної кризи лінгвосинергетика когнітивно-семіотичні процеси кризова комунікація соціальні трансформації прагмалінгвістика критичний дискурс-аналіз мультимодальність трансмедіальність social crisis discourse linguosynergetics cognitive-semiotic processes crisis communication social transformations pragmalinguistics critical discourse analysis multimodality transmediality

Файл(и) :

Завантажити

Формат :

Adobe PDF

Розмір :

349.72 KB

Контрольна сума :

(MD5):146e98fff716402dcbfc3289ae9b8977

Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International