Природність як критерій оцінювання якості галузевого перекладу

Сайко, К. (2025). Природність як критерій оцінювання якості галузевого перекладу. Мовні і концептуальні картини світу, (2), 73–88. https://doi.org/10.17721/2520-6397.2025.2.04

Вступ. Розвиток малого ШІ та технологічний поступ зумовив потребу в підходах, що забезпечують об’єктивне оцінювання якости галузевого перекладу. Ключовим чинником у цьому контексті стають чітко окреслені критерії оцінювання. Однак певні критерії, серед яких передусім природність, є неоднозначними. Так, природності художнього перекладу присвячено низку досліджень. Водночас бракує розвідок, у яких окреслено сутність природности як критерію оцінювання галузевого перекладу. Метою цього дослідження є розгляд та систематизація перекладознавчих поглядів на критерій природности та його окреслення в контексті оцінювання якости галузевого перекладу.
Результати. Природність як критерій оцінювання якости перекладу вперше згадують у працях лінгвістичної парадигми. Її ототожнюють з нормами цільової мови та культури, а також з відповідністю контекстові перекладу та потребам цільової авдиторії. З иншого ж боку, неприродний переклад, написаний штучною формою мови, "перекладацькою мовою", пов’язаний з інтерференціями та лексичною одноманітністю. У межах дескриптивної парадигми природність пов’язують з цільовими нормами. Перекладні тексти не можуть повністю відповідати цим нормам через вплив оригіналу, а тому мають ознаки "проміжної мови" та посідають особливе місце в цільовій культурі. Власне пошук цих ознак, "універсалій", різниці між вихідним текстом (ВТ) та цільовим текстом (ЦТ), а також різниці між перекладними та неперекладними текстами, спричинився до виникнення корпусного перекладознавства. Представники діяльнісної парадигми не розглядають неприродні елементи як негативну характеристику, адже вони не перешкоджають досягненню мети перекладу. У сучасніших розвідках природність стає об’єктом різних експериментальних досліджень, до яких також залучають машинний переклад (МП). Її ототожнюють водночас і з мовною нормою, і з різними видами узусу.
Висновки. Природність – це інтегральна динамічна характеристика перекладу, що відображає баланс між відповідністю узусові та дотриманням мовних норм з огляду на прагматичні чинники комунікативної ситуації та зміст ВТ. Для створення природного перекладу необхідно уникати інтерференцій, брати до уваги контекст повідомлення, авдиторію, а також норми цільової мови та культури, посеред того й особливості видотекстового узусу. Відступ від цих принципів може бути свідомим рішенням, зумовленим особливостями контекстуальних чинників. Також ключовим для створення природного перекладу є знання узусу та вміння ухвалити інтерсуб’єктивно верифіковні рішення.