Історичний і мовно-культурний виміри Нобельського Євангелія 1520 року

Nika O. I. Historical and language-cultural dimensions of Nobel Gospel of 1520. Мовні і концептуальні картини світу. 2023. Вип. 2 (74). С. 9-30. https://doi.org/10.17721/2520-6397.2023.2.01

Досліджено рукопис початку ХVІ століття із Нобля (Пінського повіту, нині Рівненська область, Україна), що репрезентує релігійне письменство Великого князівства Литовського в історичному і мовнокультурному аспектах. Проаналізовано післямову до Нобельського Євангелія і встановлено названі в ній історичні особи (князь Федір Іванович Ярославич, єпископ Йона), зібрано інформацію про них на основі історичних джерел і наукової літератури. Охарактеризовано 'руську' редакцію церковнослов'янської мови, вияви другого південнослов'янського впливу в тексті. Систематизовано інформацію про історію пам'ятки, яка зараз зберігається у Бібліотеці Академії наук Литви імені Врублевських (Литва).
У ході міждисциплінарного дослідження проаналізовано Нобельське Євангеліє, що досі не було предметом наукового вивчення.
Проаналізовано історичний контекст створення пам'ятки на основі післямови. Встановлено її часову та просторову локалізацію, можливу сферу функціонування і давнє зберігання раритету, переписувача (-чів), історичних осіб. Виявлено, що князь Федір Іванович Ярославич здійснював благодійницьку діяльність, фундував та підтримував церкви і монастирі в Пінському повіті. Розкрито, що єпископи Пінські та Туровські Васіан, а згодом і згаданий у післямові Йона зверталися до короля та отримали "жалованні" грамоти про те, що має бути їхня воля і благовоління на спорудження церков і монастирів. Доведено, що аналізований рукопис із Полісся розкриває книжні традиції ХVІ століття, відцентровість центрів переписування текстів релігійного письменства. Схарактеризовано основні вияви другого південнослов'янського впливу в орфографії рукопису. Проаналізовано окремі орфографічні та фонетичні ознаки 'руської' редакції церковнослов'янської мови. З'ясовано, що з 60-х рр. ХІХ століття рукопис із Полісся був перевезений до Віленської публічної бібліотеки, у якій було засновано Рукописний відділ та укладено перші описи пам'ятки.