Жорстокість у мистецтві як соціальний протест

Бородіна Н. Жорстокість у мистецтві як соціальний протест. Українські культурологічні студії. 2023. № 2 (13). С. 56-60.

Мистецькі акції є одним із найкращих способів привернення уваги до соціальних проблем: вони, як правило, яскраві, змушують замислитися, стають інфоприводом для довгих обговорень і врешті-решт можуть стати рушієм соціальних змін. Для підвищення виразності цих акцій здебільшого застосовувались провокативні методи, іноді використовувались шокуюча жорстокість, насилля та порушення моральних норм. Особливо часто ці методи залучали для протесту проти подій, пов'язаних із жорстокістю й насильством, у тому числі проти війни. На сьогодні війна в Україні потребує максимального розголосу і багато митців намагаються відтворити військові злочини Росії в художніх перформансах, зберігаючи при цьому шокуючу жорстокість у майже такому самому вигляді, як самі злочини, для підвищення впливу на глядачів. При цьому виникає питання, чи дійсно це привертає увагу на користь України. Мета статті – дослідження феномена жорстокості у мистецтві соціального протесту. Результати: проведене дослідження показало, що обрання мови шокуючої жорстокості для виразності не так ефективно привертає увагу, як хотілося б українцям. Якщо глядач не був попереджений про сцени жорстокості, то, згідно з етичними нормативами Європи, жорстокі перформанси порушують права глядачів, отже, викликають осуд. Якщо була отримана інформована згода глядача, то замість акторської гри більш переконливо впливають фото, документальне відео або театр ляльок. Якщо вибирати метод, то помірна провокативність перформансу без шокуючої жорстокості дозволяє досягти кращих результатів. Також гарних результатів досягають цілком мирні непровокативні мистецькі акції: благодійні концерти та виставки, участь у маршах, демонстраціях, муралах на підтримку України, фарбування будівель в українські кольори, петиції про перейменування вулиць тощо. Висновки: дослідження феномена жорстокості у мистецтві соціального протесту показало, що основою вибору шокуюче жорстоких форм перформансу в мистецьких акціях є бажання покарати "кривдника", побажати йому такої самої жорстокої помсти і показати масштаб проблеми її буквальним відтворюванням. Проте реципієнт зчитує цей перфоманс інакше, що вимагає корегування методів.