Економічна функція права соціального забезпечення в сучасній державі: теоретико-правовий аспект

Сіньова Л. М. Економічна функція права соціального забезпечення в сучасній державі: теоретико-правовий аспект. Науковий вісник публічного та приватного права. 2019. Вип. 2, т. 1. С. 187-193.

У статті досліджується сутність економічної функції права соціального забезпечення в сучасних умовах в Україні, аналізується діяльність держави у сфері соціального забезпечення. Наголошено, що прожитковий мінімум в Україні використовується під час розрахунку індексації доходів громадян, розмірів соціальних допомог, максимального доходу для нарахування й утримання внесків, соціальних внесків із тимчасової втрати працездатності, пенсій за віком, допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни, квартплати. Визначено, що економічна функція відображає вплив права соціального забезпечення на економіку. Ця роль складна і багатогранна. У структурі економічної функції соціального права норми права соціального забезпечення визначають міру споживання і рівень забезпечення загальних фондів споживання, співпрацюють у нормальному функціонуванні загального виробництва, що дає підставу виділити відповідні його функції – розподіл забезпечення і виробничу. Ці функції водночас виступають як елементи економічної функції соціального права, галузевої функції права соціального забезпечення. З’ясовано, що розподільча функція права соціального забезпечення виконує одне з основних завдань галузі – встановлення видів і форм задоволення громадян, що потребують допомоги суспільства, за рахунок загальних фондів споживальним шляхом індивідуального розподілу. Вказане завдання виконується за засобом визначення конкретних видів забезпечення, які надаються громадянам у визначенних життєвих ситуаціях. Ці види специфічні для даної галузі і виступають у грошовій або натуральній формі, а також у формі послуг, маючи матеріальний зміст: пенсії, допомоги утримання в будинках-інтернатах, працевлаштування осіб з інвалідністю, постачання їх протезно-ортопедичними виробами і засобами пересування. Зроблено висновок, що держава має забезпечити гідний рівень життя малозабезпечених верств населення, що сьогодні є однією з нагальних проблем соціального захисту. Треба запроваджувати нові, більш ефективні ц економічно обґрунтовані форми і види соціального захисту, які мають супроводжуватись розвитком мережі закладів соціального обслуговування на рівні громад, що більше відповідає європейській моделі та міжнародним стандартам, оскільки чинне законодавство у сфері соціального захисту надзвичайно громіздке, ухвалене в різні періоди і часто суперечливе.