Параметри
Орфографічні й граматичні норми української редакції церковнослов’янської мови XVII ст. (на матеріалі «Синопсису» 1674 р.)
Тип публікації :
Магістерська робота
Дата випуску :
2025
Автор(и) :
Хмелевська, Анастасія Олександрівна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
Хмелевська А. О. Орфографічні й граматичні норми української редакції церковнослов’янської мови XVII ст. (на матеріалі «Синопсису» 1674 р.) : кваліфікаційна робота … «магістр» : 035 Філологія / наук. кер. Г. Наєнко. Київ, 2025. 83 с.
На матеріалі контрольних текстів «Синопсису» (Київ, 1674) проаналізовано основні орфографічні й граматичні норми української редакції церковнослов’янської мови XVII ст., з’ясовано вплив української мови на їх формування, встановлено, що вони не завжди узгоджувалися з нормами тогочасних граматик.
Актуальність роботи зумовлена необхідністю вивчення історії української мови XVII століття — періоду кодифікації її писемних норм та взаємодії з церковнослов’янською традицією. У дослідженні враховано теоретичні роботи, присвячені вивченню української редакції церковнослов’янської мови, здійснено порівняльний аналіз орфографічних і граматичних норм із правилами тогочасних граматик та сучасним українським правописом. У роботі застосовано такі методи дослідження: загальнонаукові — індукція, дедукція, порівняння, аналіз, синтез; лінгвістичні — порівняльноісторичний, зіставлення.
Як випливає з виконаного аналізу, зв’язок норм церковнослов’янської мови із сучасними є очевидним, хоча й не безпосереднім. Встановлено, що норми української редакції церковнослов’янської мови цього періоду допускали широку варіантність, зокрема у вживанні великої літери, написанні слів (прийменників і часток – ж, не, сѧ, б, бо та ін.) разом та окремо. Вказані особливості свідчать про те, що система мови у XVII ст. зазнавала змін унаслідок процесу граматикалізації, що супроводжувався семантичним зсувом. Здійснений комплексний аналіз орфографічних і граматичних норм засвідчує безпосередній зв’язок старої науки із сучасною, доповнює історію українського правопису.
Актуальність роботи зумовлена необхідністю вивчення історії української мови XVII століття — періоду кодифікації її писемних норм та взаємодії з церковнослов’янською традицією. У дослідженні враховано теоретичні роботи, присвячені вивченню української редакції церковнослов’янської мови, здійснено порівняльний аналіз орфографічних і граматичних норм із правилами тогочасних граматик та сучасним українським правописом. У роботі застосовано такі методи дослідження: загальнонаукові — індукція, дедукція, порівняння, аналіз, синтез; лінгвістичні — порівняльноісторичний, зіставлення.
Як випливає з виконаного аналізу, зв’язок норм церковнослов’янської мови із сучасними є очевидним, хоча й не безпосереднім. Встановлено, що норми української редакції церковнослов’янської мови цього періоду допускали широку варіантність, зокрема у вживанні великої літери, написанні слів (прийменників і часток – ж, не, сѧ, б, бо та ін.) разом та окремо. Вказані особливості свідчать про те, що система мови у XVII ст. зазнавала змін унаслідок процесу граматикалізації, що супроводжувався семантичним зсувом. Здійснений комплексний аналіз орфографічних і граматичних норм засвідчує безпосередній зв’язок старої науки із сучасною, доповнює історію українського правопису.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки
Галузі науки і техніки (FOS) :
Мови та література
Тип зібрання :
Publication
Файл(и) :
Вантажиться...
Формат
Adobe PDF
Розмір :
1.44 MB
Контрольна сума:
(MD5):9ea4a8a2cf936c0648c16d10d28e2c82
Ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons CC BY-NC