Орден тамплієрів: виникнення, організаційне оформлення і діяльність у ХІІ – на початку XIV ст.

Косміна А. А. Орден тамплієрів: виникнення, організаційне оформлення та діяльність у ХІІ – на початку XIV ст. : дис. … доктора філософії : 032 Історія та археологія / Наук. кер. М.О. Рудь. Київ, 2025. 255 с.

Дисертаційне дослідження присвячене одному з найбільших духовно-рицарських орденів Середньовіччя - ордену тамплієрів. Храмовники відігравали вагому роль у формуванні соціально-політичного, військового та економічного простору середньовічної Європи та Близького Сходу. Створений у 1120 р. з метою захисту прочан по дорозі до Святої Землі, протягом більш ніж двохсот років існування Орден храмовників перетворився у потужну військово-чернечу органазацію. Ґрунтовний аналіз генези та етапів становлення, розвитку й занепаду ордену тамплієрів дає змогу глибше осмислити політичні реалії високого середньовіччя, а також простежити взаємодію між духовною та світською владою.
Актуальність теми зумовлена необхідністю нового осмислення ролі військово-чернечих орденів у формуванні середньовічного політичного простору в контексті геополітичної боротьби між християнським і мусульманським світами.
Мета дослідження полягає в комплексному аналізі на основі джерел та спеціальної історичної літератури історії виникнення, організаційного оформлення та діяльності Ордену тамплієрів у ХІІ – на початку ХІV ст. Методологічну основу дослідження складає концепція школи Анналів, яка фокусується не лише на політичній історії, а й на аналізі соціальної історії, світогляді людей доби Середньовіччя.
У ході дослідження використано комплекс загальнонаукових та спеціально-історичних методів, а саме індукції, аналізу, критичного аналізу джерел, історико-порівняльний метод та метод історичної реконструкції.
Джерельна база дослідження Ордену храмовників представлена документальними, наративними та зображальними джерелами. Документальні джерела охоплюють статут ордену та його додатки, папські булли, документи, що фіксують адміністративну та фінансову діяльність храмовників. Серед наративних джерел важливе місце посідають західноєвропейські та візантійські хроніки, що дозволяють проаналізувати роль і місце тамплієрів у хрестових походах. До зображальних джерел належать середньовічні мініатюри, які демонструють образ тамплієрів, що склався у середньовічному суспільстві. Виявлено також тенденційність окремих авторів, які описували орден. Однак за використання відповідних наукових методологічних принципів, наявний масив джерел цілком репрезентативний для проведення дослідження з даної теми.
Історіографія проблеми представлена працями європейських та американських вчених. Наукову літературу згруповано й проаналізовано відповідно до тематичних напрямів дослідження. Першу групу склали праці загального характеру, що висвітлюють соціально-політичну історію європейського середньовіччя. Друга група охоплює дослідження з історії хрестових походів. Найбільш важливими є наукові розвідки, що стосуються безпосередньо питаннь діяльності ордену тамплієрів. Проте попри певні успіхи зарубіжних та вітчизняних дослідників, слід зазначити, що ряд питань досліджуваної проблематики ще й понині не знайшли у ній належного висвітлення.
У межах дослідження вперше у вітчизняній історіографії на основі широкого кола джерел – латинських, візантійських, а також сучасної західноєвропейської літератури – проведено цілісну реконструкцію виникнення і розвитку Ордену храмовників. Проаналізовано витоки формування ідеології miles Christi, становлення хрестового руху, політичні виклики Латинського Сходу та еволюцію концепції «священної війни», які стали підґрунтям для виникнення тамплієрів.
Зокрема, акцент зроблено на таких аспектах, як: трансформація середньовічного суспільства у Х-ХІ ст.; ієрархічна структура ордену тамплієрів; участь Ордену храмовників у військових компаніях на території Близького Сходу в ХІІ-ХІІІ ст.; особливість функціонування економічної моделі ордену; аналіз матеріалів допитів тамплієрів під час судового процесу.
Особливу увагу приділено Статуту Ордену тамплієрів, затвердженого на соборі в Труа у 1129 р. Введено в науковий обіг український переклад Латинського Правила тамплієрів. Доведено, що статут відіграв ключову роль у становленні та розвитку ордену тамплієрів, оскільки він затвердив адміністративну модель ордену та його духовну місію. Статут також закріплював чітку ієрархію ордену на чолі із магістром. Генеральний капітул вирішував усі стратегічно важливі для життєдіяльності ордену питання.
Розглянуто ієрархію та розподіл обовʼязків між рицарями ордену, що відігравали ключову роль під час хрестових походів. Показано, що тамплієри стали активними учасниками боротьби за Святу Землю, починаючи з Другого хрестового походу (1147-1149 рр.). Вони розбудовували, контролювали та утримували такі стратегічно важливі замки, як Атліт, Тортоса, Сафед та інші.
Доведено, що значну роль у розвитку ордену відіграла римська курія. Буллами “Omne datum optimum” (1139), “Milites Templi” (1144), “Militia Dei” (1145) римські папи надали значні привілеї ордену, що призвело до розвитку його політичної та економічної потуги.
Встановлено, що на території Святої Землі, тамплієри брали участь у наймасштабніших військових операціях, таких як облога Дамаску (1148 р.), битва біля Хаттіна (1187 р.), облога Акри (1189–1191 рр.), битва біля Форбії (1244 р.) та Ель-Мансури (1250 р.), оборона фортеці Сафед (1266 р.) та оборона Акри (1291 р.). Крім того, тамплієри брали активну участь у перемовинах між європейськими та мусульманськими правителями, утримували стратегічно важливі фортеці.
У дослідженні аргументовано, що Орден відігравав роль не лише у хрестових походах, а й виступав потужною фінансово-економічною інституцією, яка здійснювала банківські операції, управляла значними земельними володіннями, забезпечувала кредитування як приватних осіб, так і монархів, створила потужну мережу командорств на території Європи та Близького Сходу.
Висвітлено складний процес занепаду Ордену після втрати християнських володінь у Палестині, кризу його ідентичності, роздвоєння управлінських центрів між Кіпром і Європою, а також політичні маніпуляції, що призвели до інквізиційного переслідування тамплієрів. Для аналізу ходу судових процесів 1307–1312 рр. залучено документальні джерела архівів Ватикану. На основі протоколів здійснено аналіз основних звинувачень проти тамплієрів та доведено, що отримані під тортурами покази були непослідовними та суперечили один одному. Отож не можуть вважатись доказом вини. Досліджено суперечливу позицію папства та остаточну ліквідацію Ордену буллами «Vox in excelso» і «Ad providam».
У дисертації обґрунтовано, що спадщина Ордену тамплієрів виходить за межі суто військово-релігійного контексту. Аналіз феномену духовно рицарських орденів виявляє витоки і розкриває передумови Реформації в країнах Західної Європи.
Практичне значення полягає у використанні результатів дослідження для розробки навчально-методичних матеріалів з історії середньовічної Європи, хрестових походів, історії католицьких орденів та папства. Напрацювання дисертації стануть корисними для розробки спеціалізовних курсів та написання наукових розбір з історії духовно-рицарських орденів.