Соціальний ризик як основа юридичного механізму соціального захисту

Анпілогова Б. Ю. Соціальний ризик як основа юридичного механізму соціального захисту : дис. … доктора філософії : 081 Право / Анпілогова Бажена Юріївна ; наук. кер. Л. Ю. Малюга. Київ, 2025. 233 с.

Дисертація присвячена з’ясуванню змісту соціального ризику як основи юридичного механізму соціального захисту та внесення пропозицій і рекомендацій щодо вдосконалення законодавства України у сфері соціального забезпечення з урахуванням соціального ризику. Встановлено, що соціальний ризик постає в якості поліфакторного, мінливого соціально-правового явища, яке виникає у результаті комплексної взаємодії різних обставин дійсності, глибоко вкорінене в інститутах суспільства і невіддільне від його повсякденного функціонування, характеризується невизначеністю настання і загрозою базовим соціально-правовим цінностям, що вимагає нормативно-правового та організаційно-інституційного реагування для попередження, мінімізації або компенсації можливих негативних наслідків. Ознаки соціального ризику доводять, що він виконує функціональну роль інституційної причини в розвитку та вдосконаленні соціально-правових форм, способів і засобів соціального захисту, а тому виступає основою юридичного механізму соціального захисту.
З’ясовано, що соціальні ризики поділяються на такі типи: перебування в особливому соціальному становищі; наявність особливого стану здоров’я особи; перебування в особливому віковому стані; перебування в умовах, що характеризуються високою ймовірністю виникнення соціального ризику. Ця класифікація змістовно розширюється ризиками, обумовленими глобалізаційними процесами.
Обґрунтовано, що юридичний механізм соціального захисту – це норми і принципи, а також комплекс передбачених законодавством форм, способів і засобів, за допомогою яких держава (й інші уповноважені суб’єкти у сфері соціального захисту, зокрема суб’єкти громадянського суспільства) забезпечує реалізацію, охорону і захист соціально і юридично значущих інтересів громадян (груп осіб) від настання соціальних ризиків, а також негативних наслідків соціальних ризиків, які вже виникли. Відтак, зв’язок цього юридичного механізму з соціальним ризиком є багатогранним, адже виражається у наступних обставинах: соціальний ризик причинно детермінує дію цього механізму, а також визначає його сутнісний зміст; соціальний ризик виступає фактором формування структури юридичного механізму соціального захисту та умов його дії; соціальний ризик стимулює реформи у сфері соціального захисту.
Окремо з’ясовується система принципів юридичного механізму соціального захисту в контексті соціального ризику (загальноправові та спеціальні), а також нормативно-правова основа цього механізму, якою охоплено: по-перше, рівень Конституції України; по-друге, законодавчий рівень, що охоплює: загальні законодавчі акти про соціальне забезпечення; закони про базові та спеціальні гарантії соціального захисту, а також про соціальні послуги, соціальну допомогу та пільги; закони, які регламентують соціальний захист окремих категорій населення; по-третє, підзаконний рівень, що охоплює підзаконні акти, які затверджують (схвалюють): стратегії, концепції та програми, що стосуються питань соціального захисту; процедури надання заходів соціально захисного характеру; державні соціальні стандарти, які встановлюють державні соціальні нормативи; додаткові гарантії реалізації права громадян на соціальний захист.
Розглянуто особливості форм і способів соціального захисту в контексті соціального ризику. Ці форми є усталеними організаційно-правовими напрямами надання соціальної допомоги, послуг і пільг громадянам, які перебувають у складних життєвих обставинах або
потенційно стикаються з соціальними ризиками. До них, зокрема, належать наступні: напрям охорони здоров’я, трудоправовий, матеріальний, пенсійний, страховий напрями. Способи соціального захисту – це конкретні правові заходи, за допомогою яких досягається мета певного напряму соціального захисту, а саме: соціальна послуга, соціальна допомога, пільга.
Окрема увага приділена з’ясуванню актуальних проблем соціального захисту населення в контексті соціального ризику. Основними такими актуальними проблемами є: проблеми правотворчого характеру; проблеми організаційно-управлінського характеру; проблеми фінансово-економічного характеру; проблеми соціокультурного характеру; проблеми технологічного та цифрового характеру, зокрема нерівномірний перехід до цифрових форматів надання соціальних послуг, а також взаємодії з системою соціального захисту. Серед проблем правотворчого характеру вказано такі проблемні питання соціального захисту населення в контексті соціального ризику, як: відсутність концептуально-стратегічних актів щодо забезпечення соціальної безпеки держави та комплексного і послідовного зниження соціальної ризикованості суспільного життя, зокрема, в результаті оптимізації юридичного механізму соціального захисту; фрагментарність і неузгодженість норм законодавства у частині соціального забезпечення, запобігання та протидії соціальним ризикам; наявність ряду міжнародно-правових актів (насамперед Міжнародної організації праці), які регламентують норми і стандарти соціального захисту, що не ратифіковані Україною.
Окреслено актуальні шляхи удосконалення юридичного механізму соціального захисту в контексті соціального ризику. Процес комплексного удосконалення цього механізму передбачає: створення концептуально-стратегічних актів, законодавчих актів, ратифікацію та імплементацію міжнародно-правових актів Міжнародної організації праці, а також розробку і затвердження методологій та методологічних рекомендацій щодо планування соціального захисту, а також гармонійного застосування форм і
способів соціального захисту з урахуванням соціальних ризиків. Зокрема, пропонується розробка та прийняття Концепції забезпечення соціальної безпеки, що буде також окреслювати засади комплексного і послідовного зниження соціальної ризикованості соціальних процесів за рахунок заходів соціально захисного характеру. Серед конвенційних актів Міжнародної організації праці, які потребують ратифікації, визначено конвенції 1962 року № 118, 1964 року № 121, 1969 року № 130, 1988 року № 168, 1967 року № 128, 1982 року № 157, 2000 року № 183, 2019 року № 190, 2023 року № 191. Законодавче удосконалення юридичного механізму соціального захисту в контексті соціального ризику передбачає розробку і прийняття Соціального кодексу України, який міститиме такі розділи: «Загальні положення», «Система соціального захисту», «Соціальна допомога», «Соціальні послуги», «Соціальні пільги», «Матеріально-фінансове забезпечення системи соціального захисту», «Прикінцеві положення». Додатково обґрунтовано потребу розширення інструментів запобігання та мінімізації соціальних ризиків, а саме процеси поступової цифровізації соціального захисту, які повинні узгоджуватися з метою і завданнями соціального захисту; здійснення міжнародного співробітництва у сфері соціального захисту; підвищення рівня екологічної та кліматичної відповідальності у сфері забезпечення соціального захисту; розробка та застосування інноваційних підходів у запобіганні та протидії соціальним ризикам, мінімізації та компенсації наслідків таких ризиків.