Флуоровані сульфоксіміни жирноароматичного ряду: масштабований синтез і вплив структурних елементів на ліофільність

Флуоровані сульфоксіміни жирноароматичного ряду: масштабований синтез і вплив структурних елементів на ліофільність / К. Мельников та ін. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Хімія. 2024. Т. 59, № 1. С. 5–9.

В с т у п . Сульфоксіміни нещодавно привернули значну увагу дослідників як біоізостерні аналоги сульфонового, амідного, сульфонамідного й інших споріднених структурних фрагментів. З іншого боку, введення атомів Флуору є відомим прийомом у медичній хімії, що дозволяє поліпшувати фармакокінетичні та фізико-хімічні параметри біологічно активних речовин. Отже, розробка ефективних методів синтезу флуоровмісних сульфоксімінів, зокрема з додатковими функціональними групами, а також визначення впливу їхньої структури на основні фізико-хімічні властивості, є актуальним завданням.
Мета цієї роботи – розробка масштабованих протоколів синтезу 1-бромо-4-(S-(флуороалкіл)сульфонімідоїл)бензенів і встановлення впливу атомів Флуору та сульфоксімінового фрагменту на ліпофільність (порівняно з нефлуорованими аналогами та відповідними сульфонами).
М е т о д и . Багатограмовий органічний синтез флуорованих сульфоксімінів жирноароматичного ряду; доведення будови та характеристика синтезованих речовин за допомогою спектроскопії ЯМР на ядрах 1Н, 19F, 13C і хроматомас-спектрометрії; вимірювання ліпофільності методом рідинної екстракції в поєднанні з ВЕРХ.
Р е з у л ь т а т и . На основі відомого підходу до синтезу сульфоксімінів, що передбачає введення імінового фрагменту шляхом окиснення відповідного жирноароматичного сульфіду за участі фенілйодозодіацетату у присутності карбамату амонію, розроблено масштабовані протоколи синтезу 1-бромо-4-(S-(флуороалкіл)сульфонімідоїл)бензенів (флуороалкіл – CH2F, CHF2, CF3). Методом рідинної екстракції в поєднанні з ВЕРХ (протокол "shake-flask") визначено ліпофільність одержаних сполук (а саме, логарифм коефіцієнту розподілу у системі 1-октанол – вода, LogP) і порівняно її зі значеннями для нефлуоро-
ваних аналогів, а також відповідних сульфонів.
В и с н о в к и . Показано, що підхід до синтезу сульфоксімінів, що передбачає окиснення відповідного жирноароматичного сульфіду за участі фенілйодозодіацетату у присутності карбамату амонію, є ефективним для одержання флуорованих жирноароматичних похідних у багатограмових кількостях. Виявлено, що флуорування 1-бромо-4-(S-метилсульфонімі-доїл)бензену за метильною групою поетапно підвищує ліпофільність молекули (у середньому приблизно на 0.6 одиниць LogP на кожен атом Флуору), тоді як перехід від сульфонів до сульфоксімінів у досліджуваній серії сполук знижує її приблизно на 0.7 одиниць LogP.