Жанрологія в національному мовознавстві: наукова школа Флорія Бацевича

Дергач, Д. (2024). Жанрологія в національному мовознавстві: наукова школа Флорія Бацевича. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, 48, 19-33. https://doi.org/10.17721/APULTP.2024.48.19-33

У статті узагальнюються ідеї лінгвістичної жанрології в контексті філологічної інтерпретації природи жанру. Визначено, що мовознавча предметність його аналізу спирається на ідеї комунікативістики. В українській лінгвістиці вони системно репрезентовані в дослідженнях наукової школи Ф. Бацевича. Аргументовано тезу, що фахові ідеї Ф. Бацевича, пов'язані з мовознавчою інтерпретацією жанру, його характеристик і комунікативних домінант, ураховують, передусім, різні форми та формати інтенцій. Наведено авторський коментар щодо їх вербалізації в динамічно змінних варіантах як своєрідних патернах комунікативних ситуацій, типізованої, закріпленої культурною традицією структури, а також того, що вони набувають індивідуальних особливостей у процесі спілкування. Визначено: Ф. Бацевич акцентує увагу на тактиках реалізації комунікативних стратегій, що в мікроконтекстах інтерпретуються як окремі жанри.
Узагальнено, що дослідницькі ідеї Ф. Бацевича в українському мовознавстві розвинуті в послідовну традицію, зреалізовану у працях його учнів, що дозволяє говорити про формування й активне функціонування авторитетної наукової школи з лінгвістичної жанрології. Визначено, що сформована й системно зреалізована Ф. Бацевичем в авторських текстах і дослідженнях його послідовників концепція лінгвістичної жанрології узагальнює комунікативні домінанти жанру, які спираються на екстралінгвістичні параметри: соціальна зумовленість, типовість комунікативної ситуації, формальні ознаки, функціональність, стабільність і варіативність.
Аргументовано, що лінгвістичні ідеї аналізу жанрів Ф. Бацевича смислово корелюються з предметністю медійної жанрології (в контексті функціональної паралельності з лінгвістичною жанрологією). Визначено, що її перспективи полягають у реалізації методологічної синкретичності аналізу мови в динаміці суспільної комунікації та її функцій у медіа, в появі інваріантних форм і способів вербальної масової інтеракції, у вмотивованому оновленні її стилістики та жанрової системи. А це, у свою чергу, визначає вектори, що скеровують до перспективи ідей неолінгвістичних досліджень.