Реалізація, охорона та захист політичних прав публічних службовців в Україні
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
4 травня 2026 р.
Автор(и) :
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Проневич, Олексій Станіславович
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Махно, А. А. (2026). Реалізація, охорона та захист політичних прав публічних службовців в Україні [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35748
[ДСТУ] Махно А. А. Реалізація, охорона та захист політичних прав публічних службовців в Україні : дис. … доктора філософії : 081 Право. Київ, 2026. 266 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35748
Махно А. А. Реалізація, охорона та захист політичних прав публічних службовців в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 081 – «Право» (галузь знань 08 – «Право»). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2026.
Дисертація є першим комплексним дослідженням реалізації, охорони та захисту політичних прав публічних службовців в Україні.
У роботі розкрито правову природу та особливості здійснення політичних прав у межах інституту публічної служби, що пов’язано зі спеціальним статусом публічних службовців як представників публічно-владних інституцій. Встановлено, що відповідні особливості полягають у такому: 1) це права, здійснення яких спрямоване на зайняття посад публічної служби та реалізацію публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства; 2) можливість їх реалізації пов’язана з наявністю в особи громадянства України (винятком є можливість зайняття посад рядового, сержантського і старшинського складу в Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України); 3) обмеження у здійсненні політичних прав зумовлені наділенням публічних службовців повноваженнями на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) негативний характер цих прав. Наголошено, що кількість політичних прав, порядок та межі їх здійснення суттєво відрізняються залежно від посад публічної служби.
Проаналізовано доктринальні позиції щодо виокремлення елементів системи політичних прав та запропоновано авторський підхід щодо поділу системи політичних прав публічних службовців на дві групи прав: 1) політичні права, які безпосередньо пов’язані із здійсненням службових повноважень (право на доступ до публічної служби, включаючи пасивне виборче право; право на участь в управлінні публічним справами; право на свободу об’єднання; право на свободу слова (у межах здійснення службових повноважень); право на інформацію (у межах здійснення службових повноважень)); 2) політичні права, які здійснюються публічними службовцями поза межами виконання їх службових повноважень.
Розглянуто зміст та співвідношення понять «реалізація», «охорона» та «захист». Обґрунтовано позицію, що механізм забезпечення політичних прав публічних службовців складається з трьох самостійних елементів, до яких належать: 1) реалізація політичних прав; 2) охорона політичних прав; 3) захист політичних прав. Запропоновано авторські дефініції понять «реалізація політичних прав публічних службовців», «охорона політичних прав публічних службовців» та «захист політичних прав публічних службовців.
Здійснено комплексне дослідження порядку здійснення охорони політичних прав публічних службовців. Аргументовано, що система охорони політичних прав публічних службовців є двоелементною: 1) нормативно-правові засади; та 2) організаційно-правові засади. Нормативно-правові засади представлені широким переліком міжнародно-правових актів та актів національного законодавства.
На підставі систематизації окреслених актів запропоновано авторський підхід до класифікації міжнародних актів у сфері регулювання політичних прав публічних службовців: 1) міжнародно-правові акти, що містять загальні положення щодо здійснення політичних прав і включають міжнародні акти універсального та регіонального характеру; 2) міжнародні акти, які безпосередньо регламентують здійснення політичних прав публічних службовців. Акти національного законодавства запропоновано класифікувати на: 1) акти, що містять загальне регулювання порядку здійснення політичних прав; 2) акти, які стосуються порядку здійснення політичних прав щодо окремих посад публічної служби.
Шляхом застосування системно-структурного аналізу законодавства зроблено висновок, що організаційні засади охорони політичних прав публічних службовців в Україні представлені двома рівнями органів: 1) органи загальної компетенції; 2) органи спеціальної компетенції. Аргументовано позицію, відповідно до якої в межах організаційної складової варто розглядати лише ті інституції, діяльність яких стосується забезпечення політичних прав публічних службовців до моменту їх порушення.
На підставі аналізу законодавства та практики його застосування креслено порядок адміністративно-правового забезпечення реалізації політичних прав публічних службовців в Україні. Особливості реалізації права на доступ до публічної служби охарактеризовано через аналіз процедур добору/конкурсу на зайняття посад публічної служби та атестації. З’ясовано підстави для обмеження реалізації цього права, зокрема й в умовах воєнного стану. Надано характеристику та проведено аналіз законодавчих ініціатив у сфері обмеження пасивного виборчого права членів політичних партій, які співпрацювали в рф. Розглянуто чинну практику реалізації публічними службовцями права на свободу об’єднання реалізується через функціонування розгалуженої системи об’єднань громадян. Окреслено умови та порядок здійснення публічними службовцями права на інформацію. Зроблено висновок, що в окремих випадках реалізація права на участь в управлінні публічними справами стикається з проблемою розмежування повноважень органів влади. Вперше проаналізовано особливості реалізації публічними службовцями права на свободу слова в умовах повномасштабного вторгнення та виокремлено ризики, які супроводжують процес такої комунікації.
Досліджено судову практику щодо захисту політичних прав публічних службовців в Україні. На підставі аналізу судових рішень наголошено, що кількість судових справ стосовно різних політичних прав подекуди суттєво відрізняється. Найбільша кількість позовів була подана щодо реалізації права на участь в управлінні публічними справами та права на доступ до публічної служби.
Проведено комплексний аналіз національного законодавства на предмет виявлення юридичних дефектів у сфері реалізації, охорони та захисту політичних прав публічних службовців. Класифіковані наявні недоліки законодавчого регулювання на три групи: 1) юридичні дефекти правових норм, які представлені прогалинами правового регулювання; недостатньою правовою врегульованістю суспільних відносин; дублюванням повноважень органів публічної влади; 2) дефекти джерел права, які у досліджуваній сфері стосуються юридичних дефектів форми актів; 3) юридичні дефекти правовідносин, які у досліджуваній сфері представлені юридичними дефектами суб’єктного складу.
Розглянуто міжнародний досвід правової регламентації окремих політичних прав публічних службовців. Представлено кращі практики законодавчого регулювання на прикладі Німеччини, США, Великої Британії, Мальти, Нової Зеландії та Латвії. Досліджено 40 рішень Європейського суду з прав людини та 3 рішення Суду ЄС з метою виокремлення європейських стандартів у сфері здійснення політичних прав публічних службовців.
Акцентовано на необхідності використовувати охарактеризовану практику у законотворчій діяльності, зокрема щодо: встановлення обмежень під час регулювання порядку доступу до публічної служби (як призначуваних, так і виборних); регулювання правил інтернет-комунікації публічних службовців (серед іншого, у соціальних мережах); встановлення меж заборони на порушення принципів нейтральності та неупередженості службовців; закріплення необхідність збереження конфіденційності службової інформації; обмеження щодо вираження поглядів під час виборчої кампанії; обмеження щодо вираження поглядів у контексті діяльності політичних партій (поза виборчим процесом); встановлення меж допустимої критики щодо службової діяльності; збереження обмежень щодо членства у політичних партіях представників правоохоронних органів та військовослужбовців.
Надано пропозиції щодо оптимізації законодавства України у сфері реалізації, охорони та захисту політичних прав публічних службовців шляхом розробки нових положень, які дозволять усунути наявні прогалини чинного законодавства, а також внесення змін до чинних Законів України «Про запобігання корупції», «Про статус народного депутата України», «Про правовий режим воєнного стану», «Про столицю України - місто-герой Київ» та Регламенту Верховної Ради України.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 081 – «Право» (галузь знань 08 – «Право»). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2026.
Дисертація є першим комплексним дослідженням реалізації, охорони та захисту політичних прав публічних службовців в Україні.
У роботі розкрито правову природу та особливості здійснення політичних прав у межах інституту публічної служби, що пов’язано зі спеціальним статусом публічних службовців як представників публічно-владних інституцій. Встановлено, що відповідні особливості полягають у такому: 1) це права, здійснення яких спрямоване на зайняття посад публічної служби та реалізацію публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства; 2) можливість їх реалізації пов’язана з наявністю в особи громадянства України (винятком є можливість зайняття посад рядового, сержантського і старшинського складу в Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України); 3) обмеження у здійсненні політичних прав зумовлені наділенням публічних службовців повноваженнями на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) негативний характер цих прав. Наголошено, що кількість політичних прав, порядок та межі їх здійснення суттєво відрізняються залежно від посад публічної служби.
Проаналізовано доктринальні позиції щодо виокремлення елементів системи політичних прав та запропоновано авторський підхід щодо поділу системи політичних прав публічних службовців на дві групи прав: 1) політичні права, які безпосередньо пов’язані із здійсненням службових повноважень (право на доступ до публічної служби, включаючи пасивне виборче право; право на участь в управлінні публічним справами; право на свободу об’єднання; право на свободу слова (у межах здійснення службових повноважень); право на інформацію (у межах здійснення службових повноважень)); 2) політичні права, які здійснюються публічними службовцями поза межами виконання їх службових повноважень.
Розглянуто зміст та співвідношення понять «реалізація», «охорона» та «захист». Обґрунтовано позицію, що механізм забезпечення політичних прав публічних службовців складається з трьох самостійних елементів, до яких належать: 1) реалізація політичних прав; 2) охорона політичних прав; 3) захист політичних прав. Запропоновано авторські дефініції понять «реалізація політичних прав публічних службовців», «охорона політичних прав публічних службовців» та «захист політичних прав публічних службовців.
Здійснено комплексне дослідження порядку здійснення охорони політичних прав публічних службовців. Аргументовано, що система охорони політичних прав публічних службовців є двоелементною: 1) нормативно-правові засади; та 2) організаційно-правові засади. Нормативно-правові засади представлені широким переліком міжнародно-правових актів та актів національного законодавства.
На підставі систематизації окреслених актів запропоновано авторський підхід до класифікації міжнародних актів у сфері регулювання політичних прав публічних службовців: 1) міжнародно-правові акти, що містять загальні положення щодо здійснення політичних прав і включають міжнародні акти універсального та регіонального характеру; 2) міжнародні акти, які безпосередньо регламентують здійснення політичних прав публічних службовців. Акти національного законодавства запропоновано класифікувати на: 1) акти, що містять загальне регулювання порядку здійснення політичних прав; 2) акти, які стосуються порядку здійснення політичних прав щодо окремих посад публічної служби.
Шляхом застосування системно-структурного аналізу законодавства зроблено висновок, що організаційні засади охорони політичних прав публічних службовців в Україні представлені двома рівнями органів: 1) органи загальної компетенції; 2) органи спеціальної компетенції. Аргументовано позицію, відповідно до якої в межах організаційної складової варто розглядати лише ті інституції, діяльність яких стосується забезпечення політичних прав публічних службовців до моменту їх порушення.
На підставі аналізу законодавства та практики його застосування креслено порядок адміністративно-правового забезпечення реалізації політичних прав публічних службовців в Україні. Особливості реалізації права на доступ до публічної служби охарактеризовано через аналіз процедур добору/конкурсу на зайняття посад публічної служби та атестації. З’ясовано підстави для обмеження реалізації цього права, зокрема й в умовах воєнного стану. Надано характеристику та проведено аналіз законодавчих ініціатив у сфері обмеження пасивного виборчого права членів політичних партій, які співпрацювали в рф. Розглянуто чинну практику реалізації публічними службовцями права на свободу об’єднання реалізується через функціонування розгалуженої системи об’єднань громадян. Окреслено умови та порядок здійснення публічними службовцями права на інформацію. Зроблено висновок, що в окремих випадках реалізація права на участь в управлінні публічними справами стикається з проблемою розмежування повноважень органів влади. Вперше проаналізовано особливості реалізації публічними службовцями права на свободу слова в умовах повномасштабного вторгнення та виокремлено ризики, які супроводжують процес такої комунікації.
Досліджено судову практику щодо захисту політичних прав публічних службовців в Україні. На підставі аналізу судових рішень наголошено, що кількість судових справ стосовно різних політичних прав подекуди суттєво відрізняється. Найбільша кількість позовів була подана щодо реалізації права на участь в управлінні публічними справами та права на доступ до публічної служби.
Проведено комплексний аналіз національного законодавства на предмет виявлення юридичних дефектів у сфері реалізації, охорони та захисту політичних прав публічних службовців. Класифіковані наявні недоліки законодавчого регулювання на три групи: 1) юридичні дефекти правових норм, які представлені прогалинами правового регулювання; недостатньою правовою врегульованістю суспільних відносин; дублюванням повноважень органів публічної влади; 2) дефекти джерел права, які у досліджуваній сфері стосуються юридичних дефектів форми актів; 3) юридичні дефекти правовідносин, які у досліджуваній сфері представлені юридичними дефектами суб’єктного складу.
Розглянуто міжнародний досвід правової регламентації окремих політичних прав публічних службовців. Представлено кращі практики законодавчого регулювання на прикладі Німеччини, США, Великої Британії, Мальти, Нової Зеландії та Латвії. Досліджено 40 рішень Європейського суду з прав людини та 3 рішення Суду ЄС з метою виокремлення європейських стандартів у сфері здійснення політичних прав публічних службовців.
Акцентовано на необхідності використовувати охарактеризовану практику у законотворчій діяльності, зокрема щодо: встановлення обмежень під час регулювання порядку доступу до публічної служби (як призначуваних, так і виборних); регулювання правил інтернет-комунікації публічних службовців (серед іншого, у соціальних мережах); встановлення меж заборони на порушення принципів нейтральності та неупередженості службовців; закріплення необхідність збереження конфіденційності службової інформації; обмеження щодо вираження поглядів під час виборчої кампанії; обмеження щодо вираження поглядів у контексті діяльності політичних партій (поза виборчим процесом); встановлення меж допустимої критики щодо службової діяльності; збереження обмежень щодо членства у політичних партіях представників правоохоронних органів та військовослужбовців.
Надано пропозиції щодо оптимізації законодавства України у сфері реалізації, охорони та захисту політичних прав публічних службовців шляхом розробки нових положень, які дозволять усунути наявні прогалини чинного законодавства, а також внесення змін до чинних Законів України «Про запобігання корупції», «Про статус народного депутата України», «Про правовий режим воєнного стану», «Про столицю України - місто-герой Київ» та Регламенту Верховної Ради України.
Ключові слова :
публічна служба державна служба державний службовець політичні права права і свободи рівний доступ доступ до державної служби правовий статус політична нейтральність членство у політичних партіях обмеження Європейський суд з прав людини принципи воєнний стан національна безпека public service civil service civil servant political rights rights and freedoms equal access access to civil service legal status political neutrality membership in political parties restrictions European Court of Human Rights principles martial law national security
Галузі знань та спеціальності :
D8 Право
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
6.24 MB
Контрольна сума :
(MD5):cd423aa382c31ea71582e30d666c9bc3
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International