Правове регулювання гендерного паритету в системі публічної служби
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
4 травня 2026 р.
Автор(и) :
Махно, Владислав Анатолійович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Махно, В. А. (2026). Правове регулювання гендерного паритету в системі публічної служби [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35747
[ДСТУ] Махно В. А. Правове регулювання гендерного паритету в системі публічної служби : дис. … доктора філософії : 081 Право. Київ, 2026. 227 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35747
Махно В.А. Правове регулювання гендерного паритету в системі публічної служби. - Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 081 – «Право» (галузь знань 08 – «Право»). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2026.
Дисертація присвячена дослідженню правового регулювання гендерного паритету в системі публічної служби.
У рамках дисертаційного дослідження було здійснено всесторонній аналіз теоретикоправових засад забезпечення гендерного паритету в системі публічної служби України та окремих іноземних держав, розбір інституційних механізмів забезпечення реалізації гендерної політики та напрямів удосконалення правового регулювання сфери гендерного паритету в умовах сучасності.
Визначено поточний стан наукового опрацювання питання забезпечення гендерного паритету в системі публічної служби України та окремих країн світу. Проаналізовано та узагальнено джерельну базу, предметом дослідження якої є гендерна рівність загалом та в системі публічної служби в особливості. Встановлено, що через швидкі темпи розвитку та зміни уявлень про місце та роль чоловіків та жінок в суспільстві виникає потреба постійного оновлення та здійснення наукових досліджень на відповідну тематику.
Окрему увагу приділено питанню дослідження ретроспективи становлення ролі жінки у політичному житті держави. Зокрема, автором здійснено періодизацію еволюції становлення принципу гендерного паритету у сфері публічної служби залежно від правового статусу жінки в тогочасному суспільстві та можливості займати керівні посади у сфері публічної служби. Доведено, що становлення гендерного паритету в публічній службі можна поділити на шість історичних етапів. Прослідковано за етапами зародження та еволюції ідей паритетної гендерної участі чоловіків та жінок в системі публічної служби, їх нормативним закріпленням та фактичною реалізацією на практиці. Встановлено ключові аспекти, які мали значний вплив на процеси формування норм, які закріплюють правовий статус жінок та чоловіків у суспільстві та доступ обох до посад публічної служби. Визначено історичні події, що відігравали провідну роль у процесі становлення ідей гендерного паритету, в особливості у сфері прийняття рішень.
Здійснено аналіз понятійнокатегоріального апарату та надано відповідні пропозиції. Визначено та узагальнено сутність і зміст таких категорій, як «гендерний паритет», «гендерна рівність», «гендерний баланс» та «гендерна справедливість» та визначено контекстні випадки, в яких ці визначення застосовуються в науковій літературі та законодавстві. Встановлено відсутність єдиного та уніфікованого підходу до визначення цих термінів. Наголошено на доцільності застосування терміну «гендерний паритет». З’ясовано правову природу поняття «гендерний паритет в системі публічної служби». Автором надано власне визначення цього поняття як справедливого, недискримінаційного та неупередженого ставлення до представників всіх гендерів та небінарних особистостей у сфері діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших структур, що можна кваліфікувати як частину публічної служби.
Проаналізовано досвід впровадження політики гендерного паритету в систему публічної служби в окремих країнах світу. Ці держави поділено на три умовні регіони, які об’єднані спільним територіальним розташуванням. В рамках аналізу першого регіону було досліджено нормативно-правову базу та інституційне забезпечення гендерного паритету в Європейському Союзі та його окремих країнах-членах, таких як Швеція, Фінляндія, Бельгія, Німеччина, Литва та Польща. Встановлено, що частина країн-членів Європейського Союзу застосовує систему гендерного квотування. З’ясовано, що гендерні квоти не завжди спричиняють однакові результати, а на їх ефективність впливають повнота та системність комунікації інституцій держави, місцевого самоврядування, представників науки та громадянського суспільства.
У межах аналізу другого регіону було досліджено нормативно-правову базу та інституційне забезпечення гендерного паритету в країнах Північної та Центральної Америки, а саме Канаді, Сполучених Штатах Америки, Кубі, республіці Ель-Сальвадор, Гватемалі та Панамі. Доведено, що прямої закономірності між відсотковим представництвом жінок та чоловіків в окремих органах публічної служби та показниками гендерного паритету в державі не існує. Доведено факт того, що застосування добровільних партій квот є більш ефективним доцільним з огляду на факт того, що запровадження законодавчо закріплених квот юридично або політично є неможливим в окремих країнах.
В ході аналізу третього регіону було досліджено процес формування та впровадження політики гендерного паритету в систему публічної служби в країнах Західної Азії та Африки. Аналіз досвіду так держав, як Ісламська Республіка Іран, Об’єднані Арабські Емірати, Ізраїль, Грузія, Туреччина, Руанда, Нігер, Нігерія, Кенія, Ангола та Алжир, доводить відсутність безапеляційного виконання всіма країнами задекларованих приписів у сфері гендерного паритету. Наголошено на необхідності забезпечення реалізації приписів законодавства, щоб вони були дієвими, а не фіктивними, декларативними.
У дисертації проаналізовано нормативно-правове регулювання гендерного паритету в системі публічної служби та встановлено відсутність детальних норм, що регулюють питання представництва жінок та чоловіків в органах публічної служби. Автором запропоновано власну систему класифікації нормативно-правових актів, що регулюють питання рівності жінок і чоловіків у сфері публічної служби, які поділяються за критерієм закріплення в них норм, що регулюють питання гендерного паритету у сфері публічної служби, а саме: акти, які не містять норми, які прямо або опосередковано встановлюють норми щодо рівності чоловіків та жінок; акти, які опосередковано встановлюють рівність між представниками обох статей через використання нейтральних термінів; акти, які наголошують на безпосередній необхідності дотримання рівності та недопущення дискримінації за гендерною ознакою; акти, які безпосередньо прописують норми щодо прав жінок та чоловіків, маючи безпосередню прив’язку до статі, де в рамках двох останніх видів актів також додатково виділяємо ще дві підкатегорії: акти, які регулюють сферу гендерного паритету при доступі до конкретних посад публічної служби; акти, які регулюють питання гендерного паритету в інших сферах.
Проаналізовано сучасний стан реалізації національної політики гендерного паритету в системі публічної служби в Україні та встановлено факт трансформації рівня її реалізації, а також постійний розвиток. Порівняння гендерних показників України та інших країн вказують на недостатній рівень темпів розвитку на національному рівні.
У висновках запропоновано систему законодавчих змін, які покликані покращити нормативно-правове регулювання гендерного паритету в системі публічної служби, забезпечити дієву реалізацію національної гендерної політики, розробити багаторівневу систему позитивних дій та не допустити дискримінацію за ознакою статі. Рекомендовано доповнити окремі нормативно-правові акти положеннями про заборону дискримінації за ознакою статі та обов’язок рівного ставлення до представників обох статей при доступі до відповідних посад публічної служби, а також під час здійснення ними своєї трудової діяльності, доповнити нормою, яка б закріпила принцип рівних обов’язків представників обох статей, деталізувати повноваження органів публічної служби, що стосуються забезпечення гендерного паритету в державі, доповнити приписами, які б надали чітке визначення та ознаки позитивних дій у сфері гендерного паритету. Також важливо розробити та зафіксувати в законодавстві основи застосування позитивних дій в сфері гендерного паритету в системі публічної служби України. Наголошено на необхідності використання гендерно нейтральної термінології.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що запропоновані висновки та рекомендації мають не тільки теоретичну цінність, але й можуть бути застосовані на практиці, а саме у процесі правотворчості (під час внесення змін до законодавства України у сфері гендерного паритету в системі публічної служби), науководослідній сфері (під час проведення подальших наукових та аналітичних робіт у вказаній сфері) та під час навчального процесу.
Наукова новизна результатів, одержаних в ході проведення дослідження полягає в тому, що цю дисертацію можна вважати одним із перших комплексних досліджень нормативно-правового регулювання гендерного паритету в системі публічної служби, який враховує умови, що виникли через повномасштабне вторгнення 2022 року.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 081 – «Право» (галузь знань 08 – «Право»). Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2026.
Дисертація присвячена дослідженню правового регулювання гендерного паритету в системі публічної служби.
У рамках дисертаційного дослідження було здійснено всесторонній аналіз теоретикоправових засад забезпечення гендерного паритету в системі публічної служби України та окремих іноземних держав, розбір інституційних механізмів забезпечення реалізації гендерної політики та напрямів удосконалення правового регулювання сфери гендерного паритету в умовах сучасності.
Визначено поточний стан наукового опрацювання питання забезпечення гендерного паритету в системі публічної служби України та окремих країн світу. Проаналізовано та узагальнено джерельну базу, предметом дослідження якої є гендерна рівність загалом та в системі публічної служби в особливості. Встановлено, що через швидкі темпи розвитку та зміни уявлень про місце та роль чоловіків та жінок в суспільстві виникає потреба постійного оновлення та здійснення наукових досліджень на відповідну тематику.
Окрему увагу приділено питанню дослідження ретроспективи становлення ролі жінки у політичному житті держави. Зокрема, автором здійснено періодизацію еволюції становлення принципу гендерного паритету у сфері публічної служби залежно від правового статусу жінки в тогочасному суспільстві та можливості займати керівні посади у сфері публічної служби. Доведено, що становлення гендерного паритету в публічній службі можна поділити на шість історичних етапів. Прослідковано за етапами зародження та еволюції ідей паритетної гендерної участі чоловіків та жінок в системі публічної служби, їх нормативним закріпленням та фактичною реалізацією на практиці. Встановлено ключові аспекти, які мали значний вплив на процеси формування норм, які закріплюють правовий статус жінок та чоловіків у суспільстві та доступ обох до посад публічної служби. Визначено історичні події, що відігравали провідну роль у процесі становлення ідей гендерного паритету, в особливості у сфері прийняття рішень.
Здійснено аналіз понятійнокатегоріального апарату та надано відповідні пропозиції. Визначено та узагальнено сутність і зміст таких категорій, як «гендерний паритет», «гендерна рівність», «гендерний баланс» та «гендерна справедливість» та визначено контекстні випадки, в яких ці визначення застосовуються в науковій літературі та законодавстві. Встановлено відсутність єдиного та уніфікованого підходу до визначення цих термінів. Наголошено на доцільності застосування терміну «гендерний паритет». З’ясовано правову природу поняття «гендерний паритет в системі публічної служби». Автором надано власне визначення цього поняття як справедливого, недискримінаційного та неупередженого ставлення до представників всіх гендерів та небінарних особистостей у сфері діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування та інших структур, що можна кваліфікувати як частину публічної служби.
Проаналізовано досвід впровадження політики гендерного паритету в систему публічної служби в окремих країнах світу. Ці держави поділено на три умовні регіони, які об’єднані спільним територіальним розташуванням. В рамках аналізу першого регіону було досліджено нормативно-правову базу та інституційне забезпечення гендерного паритету в Європейському Союзі та його окремих країнах-членах, таких як Швеція, Фінляндія, Бельгія, Німеччина, Литва та Польща. Встановлено, що частина країн-членів Європейського Союзу застосовує систему гендерного квотування. З’ясовано, що гендерні квоти не завжди спричиняють однакові результати, а на їх ефективність впливають повнота та системність комунікації інституцій держави, місцевого самоврядування, представників науки та громадянського суспільства.
У межах аналізу другого регіону було досліджено нормативно-правову базу та інституційне забезпечення гендерного паритету в країнах Північної та Центральної Америки, а саме Канаді, Сполучених Штатах Америки, Кубі, республіці Ель-Сальвадор, Гватемалі та Панамі. Доведено, що прямої закономірності між відсотковим представництвом жінок та чоловіків в окремих органах публічної служби та показниками гендерного паритету в державі не існує. Доведено факт того, що застосування добровільних партій квот є більш ефективним доцільним з огляду на факт того, що запровадження законодавчо закріплених квот юридично або політично є неможливим в окремих країнах.
В ході аналізу третього регіону було досліджено процес формування та впровадження політики гендерного паритету в систему публічної служби в країнах Західної Азії та Африки. Аналіз досвіду так держав, як Ісламська Республіка Іран, Об’єднані Арабські Емірати, Ізраїль, Грузія, Туреччина, Руанда, Нігер, Нігерія, Кенія, Ангола та Алжир, доводить відсутність безапеляційного виконання всіма країнами задекларованих приписів у сфері гендерного паритету. Наголошено на необхідності забезпечення реалізації приписів законодавства, щоб вони були дієвими, а не фіктивними, декларативними.
У дисертації проаналізовано нормативно-правове регулювання гендерного паритету в системі публічної служби та встановлено відсутність детальних норм, що регулюють питання представництва жінок та чоловіків в органах публічної служби. Автором запропоновано власну систему класифікації нормативно-правових актів, що регулюють питання рівності жінок і чоловіків у сфері публічної служби, які поділяються за критерієм закріплення в них норм, що регулюють питання гендерного паритету у сфері публічної служби, а саме: акти, які не містять норми, які прямо або опосередковано встановлюють норми щодо рівності чоловіків та жінок; акти, які опосередковано встановлюють рівність між представниками обох статей через використання нейтральних термінів; акти, які наголошують на безпосередній необхідності дотримання рівності та недопущення дискримінації за гендерною ознакою; акти, які безпосередньо прописують норми щодо прав жінок та чоловіків, маючи безпосередню прив’язку до статі, де в рамках двох останніх видів актів також додатково виділяємо ще дві підкатегорії: акти, які регулюють сферу гендерного паритету при доступі до конкретних посад публічної служби; акти, які регулюють питання гендерного паритету в інших сферах.
Проаналізовано сучасний стан реалізації національної політики гендерного паритету в системі публічної служби в Україні та встановлено факт трансформації рівня її реалізації, а також постійний розвиток. Порівняння гендерних показників України та інших країн вказують на недостатній рівень темпів розвитку на національному рівні.
У висновках запропоновано систему законодавчих змін, які покликані покращити нормативно-правове регулювання гендерного паритету в системі публічної служби, забезпечити дієву реалізацію національної гендерної політики, розробити багаторівневу систему позитивних дій та не допустити дискримінацію за ознакою статі. Рекомендовано доповнити окремі нормативно-правові акти положеннями про заборону дискримінації за ознакою статі та обов’язок рівного ставлення до представників обох статей при доступі до відповідних посад публічної служби, а також під час здійснення ними своєї трудової діяльності, доповнити нормою, яка б закріпила принцип рівних обов’язків представників обох статей, деталізувати повноваження органів публічної служби, що стосуються забезпечення гендерного паритету в державі, доповнити приписами, які б надали чітке визначення та ознаки позитивних дій у сфері гендерного паритету. Також важливо розробити та зафіксувати в законодавстві основи застосування позитивних дій в сфері гендерного паритету в системі публічної служби України. Наголошено на необхідності використання гендерно нейтральної термінології.
Практичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що запропоновані висновки та рекомендації мають не тільки теоретичну цінність, але й можуть бути застосовані на практиці, а саме у процесі правотворчості (під час внесення змін до законодавства України у сфері гендерного паритету в системі публічної служби), науководослідній сфері (під час проведення подальших наукових та аналітичних робіт у вказаній сфері) та під час навчального процесу.
Наукова новизна результатів, одержаних в ході проведення дослідження полягає в тому, що цю дисертацію можна вважати одним із перших комплексних досліджень нормативно-правового регулювання гендерного паритету в системі публічної служби, який враховує умови, що виникли через повномасштабне вторгнення 2022 року.
Ключові слова :
публічна служба службове право гендерний паритет гендерна рівність державна служба гендерна політика гендерний дисбаланс антидискримінаційне законодавство забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків парламент уряд судова гілка влади військова служба гармонізація законодавства стандарти Європейського Союзу. public service service law gender parity gender equality civil service gender policy gender imbalance anti-discrimination legislation ensuring equal rights and opportunities for women and men parliament government judiciary military service harmonization of legislation European Union standards.
Галузі знань та спеціальності :
D8 Право
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.84 MB
Контрольна сума :
(MD5):979b29bd39508dc7e5b976623c22fc5a
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International