Мисливство в економічному і соціокультурному житті Волинського та Київського воєводств у XVI – першій половині XVII століттях
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
29 квітня 2026 р.
Автор(и) :
Кравченко, Надія Володимирівна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Кравченко, Н. В. (2026). Мисливство в економічному і соціокультурному житті Волинського та Київського воєводств у XVI – першій половині XVII століттях [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35746
[ДСТУ] Кравченко Н. В. Мисливство в економічному і соціокультурному житті Волинського та Київського воєводств у XVI – першій половині XVII століттях : дис. … доктора філософії : B9 Історія та археологія. Київ, 2026. 256 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35746
Кравченко Н. В. Мисливство в економічному і соціокультурному житті Волинського та Київського воєводств у XVI – першій половині XVII століттях. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю В9 Історія та археологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Дослідження за темою дисертації виконувалось протягом 2018 – 2023 рр., відповідно до планів науково-дослідницької роботи кафедри давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Метою дослідження є визначення загальних рис, закономірностей, нових тенденцій, локальних особливостей розвитку мисливства у Волинському та Київському воєводствах у ХVІ – першій половині ХVІІ ст.
Історія мисливства як промислу налічує багато століть. За цей час воно пережило трансформацію від важливої частини господарства до допоміжної, від заняття, від якого залежало виживання громади, до спортивного захоплення та аристократичної розваги. Історія мисливства, еволюція його ваги в економіці, соціальна складова його розвою, технічна складова організації полювання, відображення полювання у мистецьких творах вкрай мало досліджені в українській історичній науці. Побутування цього промислу потрапляло переважно у поле зору археологів, а також істориків-медієвістів. Довгий час дослідженню мисливства перешкоджали ідеологічні обмеження, з огляду на елітарність цього заняття, а разом з тим і вкорінене стереотипне бачення української культури як питомо селянської. Складність дослідження мисливства на українському ґрунті, порівняно із західноєвропейськими країнами, полягає й у відсутності об’ємних джерельних збірок, на прикладі яких можливо було б провести комплексні тематичні дослідження.
ХVІ – перша половина ХVІІ ст. є певною мірою перехідним періодом в історії побутування мисливства. Економічна роль мисливства зменшилась у зв’язку із прогресом у сфері тваринництва та зі змалінням фауністичного ресурсу, що зумовило відчутні зміни в структурі торгівлі українських земель. Подальший розвиток землеволодіння вплинув на збільшення кількості законодавчих обмежень, що стосувались лісових угідь. Відбувся поступ у податковій сфері, адже чимало податків у досліджуваний період сплачували вже в грошовому вигляді, попри збереження старих назв, що могли мати мисливські назви. Змін зазнали способи полювання, адже поруч з луками й стрілами почала використовуватись вогнепальна зброя. Традиції сокільництва, запозичені зі Сходу, що у свою чергу вплинули на формування сарматського образу шляхтича, поєднувались із собаківництвом, бум розвою якого відбувався у цей час на Заході. В українській сфрагістиці та геральдиці також помітні західноєвропейські культурні впливи, адже їх частиною стали нові для них елементи, зокрема мисливського змісту.
У даному дослідженні, на основі жанрово різноманітних джерел зроблено спробу прослідкувати еволюцію мисливства у різних його проявах: як господарський промисел різних верств населення і водночас частину куртуазної культури знаті, сегмент економіки й об’єкт правового регулювання, а також оприявнення мисливства у соціальній символіці та в мистецьких пам’ятках. Зважаючи на це, досягнуто таких результатів:
- Охарактеризовано стан дослідження історії мисливської тематики та суміжних тем. Українська історіографія історії мисливства на теренах Волині та Київщини у ХVІ – першій половині ХVІІ ст. не випрацювала системної картини розвитку цього явища, тож переважна більшість праць мають допоміжний характер. Західні історіографії більш різноманітні тематично, зокрема й тому, що мисливська тематика довший період була в полі зору фахівців із різних сфер – з історії права, мистецтвознавства, соціальної історії і т.д.;
- Проаналізовано джерельний комплекс, необхідний для дослідження даної тематики. Джерельна база історії мисливства є досить різноманітною, зважаючи на її розпорошеність. Більш-менш комплексне дослідження технічного розвитку мисливства є можливим завдяки деяким наративним джерелам, а саме мисливським трактатам. Зміни в соціально-економічній сфері, притаманні ХVІ – першій половині ХVІІ ст., помітні за окремими новаціями у юридичній сфері, змінами у землеволодінні, що відображені у статистичній документації, привілеях на земельні володіння, актових джерелах. Серед комплексу візуальних джерел були виокремлені геральдичні як такі, де фауністична тематика найбільш помітна, як досить нова;
- Визначено природно-кліматичні і погодні чинники, що впливали на перебіг полювання та його планування, окреслено різноманіття мисливської фауни та наявні у даний період мисливські практики;
- Окреслено вагу соціальної складової в організації полювання. Подібно як і на Заході, у законодавстві, що діяло на українських землях, також були відображені поняття animalia superiorа та minuta, себто великого та малого звіра, на якого мали полювати еліта та простолюд відповідно. У ранньомодерний час ці практики трансформуються у зв’язку зі зменшенням популяцій великих звірів, та зростанням популярності полювання у формі гонитви за швидкими меншими звірями, що було різновидом військової підготовки. Натомість соціальна різниця помітна у методиках – адже полювання у його пасивній формі, з сітками і пастками лишається прерогативою слуг та простолюду, а активні форми й гонитва за звіром є явищем, радше притаманним елітарній культурі;
- Проаналізовано законодавчі норми XVI – першої половини XVII ст., що стосуються провадження мисливства. На відміну від німецьких держав, на українських теренах не з’явилось цілковито нових правових кодексів, що регулювали б лісокористування і провадження мисливства. Натомість давніші норми були доповнені деякими новими, за якими помітні зміни, нові тенденції, притаманні цьому періоду, а саме: зростання уваги до лісів, що можуть бути прибутковою частиною господарства, гуманізація покарань за злочини за порушення мисливського права, мода на полювання на оленя та сарну, та полювання з собаками;
- Охарактеризовано існуючі в досліджуваний період мисливські уряди, а також ремісничі спеціальності, що мали стосунок до мисливства. Трансформації зазнав уряд ловчого, що був розділений на церемоніальний та господарський; у зв’язку зі зростанням уваги до лісового господарства, ваги набув уряд лісничого. Слуги та ремісники, чия сфера діяльності мала стосунок до мисливства, неодноразово фігурують у різноманітних джерелах. Та найбільше згадок збереглось про кушнірів, які займались обробкою вовни та хутра. Кушнірське ремесло існувало як у цеховій, так і позацеховій формі, та цехові ремісники були в більш привілейованому становищі;
- Визначено особливості мисливського землеволодіння на Волині та Київщині, та його територіальну специфіку. Волинське і Київське воєводства є досить контрастними, позаяк у першому розвиненими були галузі відтворювального господарства, а в другому помітні позиції зберігали різні форми привласнювального. Чимало мисливських угідь на Волині перейшли у приватну власність, натомість на Київщині було багато уходів. На мікрорівні, тобто у привілеях на земельні надання, помітна спеціалізація угідь за фауністичною ознакою;
- Описано характер зловживань, що стосуються провадження мисливства, та їх джерельне відображення. Йдеться про суперечки через кордони угідь та право користування ними, податкові зловживання, конфлікти під час полювання і грабунки, які потрапили до статистичної та судової документації. На їх прикладі прослідковується побутування реліктів звичаєвого права, подальший розвій грошового господарства та ін.;
- Окреслено вагу мисливства в податковому навантаженні Волинського та Київського воєводств, а також присутність дотичної до його провадження продукції серед торговельних реалій ранньомодерного періоду. Переважна більшість податків були пов’язані з провадженням різних галузей сільського господарства, окремо існували й податки для слуг та ремісників, чия сфера діяльності мала стосунок до мисливства. Прикметно, що вони демонстрували зростання лише в кризові для Речі Посполитої роки, попри інфляційні процеси, що показані на прикладі коливання цін на пташині рушниці. На річпосполитських ринках було значне різноманіття одягу з хутром, та зважаючи на митну документацію, хутра нерідко були імпортованими;
- Визначено риси, притаманні мисливській культурі ранньомодерного періоду, форми її відображення у соціальній символіці та мистецтві. Мисливська культура мала чимало проявів, що помітні не лише з точки зору планування полювання, мисливського реманенту, а й у різних видах мистецтва. На досліджуваних теренах існували спеціально облаштовані мисливські угіддя, не була рідкісною закордонна вогнепальна зброя, ріжки і т.д. Продукція мисливства помітна в раціоні різних верств населення, також її використовували для виготовлення ліків.
- Проаналізовано мисливські сюжети в соціальній символіці досліджуваного періоду та регіону, а саме в геральдиці. У цей час більш помітними в ній стали дикі тварини, собаки, ріжки, що можливо трактувати як західний вплив на неї. Проте переважно українські еліти тримались осторонь цих віянь, бажаючи зберегти старі герби як доказ давньої історії роду та власної ідентичності.
- Описано популярні у ранньомодерний період мисливські сюжети у західноєвропейській графіці, а також еволюцію цього жанру в досліджуваний період, чинники, що вплинуло на його розвій. Попри значну кількість мистецьких форм, ця тематика не надто цікавила українських граверів, хоча вони були знайомі з нідерландською графікою, котра мала релігійну спрямованість. Тож фауністичні сюжети помітні переважно у декорі ужиткових предметів.
Наукова новизна роботи: вперше здійснено комплексне дослідження історії мисливства на українських землях ранньомодерного періоду, на основі розпорошеного комплексу джерел. Водночас, під час опрацювання джерельного комплексу виокремлені досі малодосліджені матеріали, що стосуються історії розвитку ремесел, історії цін, податків, землеволодіння.
Основні положення та висновки дисертації мають теоретичне і практичне значення, оскільки можуть бути використані не лише для подальших досліджень з історії повсякдення українських теренів ранньомодерного періоду, соціальної та економічної історії, історії культури, української геральдики, написання монографій, наукових статей, розробки навчальних курсів тощо, а також для музеєзнавчих цілей, зокрема створення виставкових проєктів, формування екологічної культури й свідомості, раціональних засобів природокористування.
Дослідження за темою дисертації виконувалось протягом 2018 – 2023 рр., відповідно до планів науково-дослідницької роботи кафедри давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Метою дослідження є визначення загальних рис, закономірностей, нових тенденцій, локальних особливостей розвитку мисливства у Волинському та Київському воєводствах у ХVІ – першій половині ХVІІ ст.
Історія мисливства як промислу налічує багато століть. За цей час воно пережило трансформацію від важливої частини господарства до допоміжної, від заняття, від якого залежало виживання громади, до спортивного захоплення та аристократичної розваги. Історія мисливства, еволюція його ваги в економіці, соціальна складова його розвою, технічна складова організації полювання, відображення полювання у мистецьких творах вкрай мало досліджені в українській історичній науці. Побутування цього промислу потрапляло переважно у поле зору археологів, а також істориків-медієвістів. Довгий час дослідженню мисливства перешкоджали ідеологічні обмеження, з огляду на елітарність цього заняття, а разом з тим і вкорінене стереотипне бачення української культури як питомо селянської. Складність дослідження мисливства на українському ґрунті, порівняно із західноєвропейськими країнами, полягає й у відсутності об’ємних джерельних збірок, на прикладі яких можливо було б провести комплексні тематичні дослідження.
ХVІ – перша половина ХVІІ ст. є певною мірою перехідним періодом в історії побутування мисливства. Економічна роль мисливства зменшилась у зв’язку із прогресом у сфері тваринництва та зі змалінням фауністичного ресурсу, що зумовило відчутні зміни в структурі торгівлі українських земель. Подальший розвиток землеволодіння вплинув на збільшення кількості законодавчих обмежень, що стосувались лісових угідь. Відбувся поступ у податковій сфері, адже чимало податків у досліджуваний період сплачували вже в грошовому вигляді, попри збереження старих назв, що могли мати мисливські назви. Змін зазнали способи полювання, адже поруч з луками й стрілами почала використовуватись вогнепальна зброя. Традиції сокільництва, запозичені зі Сходу, що у свою чергу вплинули на формування сарматського образу шляхтича, поєднувались із собаківництвом, бум розвою якого відбувався у цей час на Заході. В українській сфрагістиці та геральдиці також помітні західноєвропейські культурні впливи, адже їх частиною стали нові для них елементи, зокрема мисливського змісту.
У даному дослідженні, на основі жанрово різноманітних джерел зроблено спробу прослідкувати еволюцію мисливства у різних його проявах: як господарський промисел різних верств населення і водночас частину куртуазної культури знаті, сегмент економіки й об’єкт правового регулювання, а також оприявнення мисливства у соціальній символіці та в мистецьких пам’ятках. Зважаючи на це, досягнуто таких результатів:
- Охарактеризовано стан дослідження історії мисливської тематики та суміжних тем. Українська історіографія історії мисливства на теренах Волині та Київщини у ХVІ – першій половині ХVІІ ст. не випрацювала системної картини розвитку цього явища, тож переважна більшість праць мають допоміжний характер. Західні історіографії більш різноманітні тематично, зокрема й тому, що мисливська тематика довший період була в полі зору фахівців із різних сфер – з історії права, мистецтвознавства, соціальної історії і т.д.;
- Проаналізовано джерельний комплекс, необхідний для дослідження даної тематики. Джерельна база історії мисливства є досить різноманітною, зважаючи на її розпорошеність. Більш-менш комплексне дослідження технічного розвитку мисливства є можливим завдяки деяким наративним джерелам, а саме мисливським трактатам. Зміни в соціально-економічній сфері, притаманні ХVІ – першій половині ХVІІ ст., помітні за окремими новаціями у юридичній сфері, змінами у землеволодінні, що відображені у статистичній документації, привілеях на земельні володіння, актових джерелах. Серед комплексу візуальних джерел були виокремлені геральдичні як такі, де фауністична тематика найбільш помітна, як досить нова;
- Визначено природно-кліматичні і погодні чинники, що впливали на перебіг полювання та його планування, окреслено різноманіття мисливської фауни та наявні у даний період мисливські практики;
- Окреслено вагу соціальної складової в організації полювання. Подібно як і на Заході, у законодавстві, що діяло на українських землях, також були відображені поняття animalia superiorа та minuta, себто великого та малого звіра, на якого мали полювати еліта та простолюд відповідно. У ранньомодерний час ці практики трансформуються у зв’язку зі зменшенням популяцій великих звірів, та зростанням популярності полювання у формі гонитви за швидкими меншими звірями, що було різновидом військової підготовки. Натомість соціальна різниця помітна у методиках – адже полювання у його пасивній формі, з сітками і пастками лишається прерогативою слуг та простолюду, а активні форми й гонитва за звіром є явищем, радше притаманним елітарній культурі;
- Проаналізовано законодавчі норми XVI – першої половини XVII ст., що стосуються провадження мисливства. На відміну від німецьких держав, на українських теренах не з’явилось цілковито нових правових кодексів, що регулювали б лісокористування і провадження мисливства. Натомість давніші норми були доповнені деякими новими, за якими помітні зміни, нові тенденції, притаманні цьому періоду, а саме: зростання уваги до лісів, що можуть бути прибутковою частиною господарства, гуманізація покарань за злочини за порушення мисливського права, мода на полювання на оленя та сарну, та полювання з собаками;
- Охарактеризовано існуючі в досліджуваний період мисливські уряди, а також ремісничі спеціальності, що мали стосунок до мисливства. Трансформації зазнав уряд ловчого, що був розділений на церемоніальний та господарський; у зв’язку зі зростанням уваги до лісового господарства, ваги набув уряд лісничого. Слуги та ремісники, чия сфера діяльності мала стосунок до мисливства, неодноразово фігурують у різноманітних джерелах. Та найбільше згадок збереглось про кушнірів, які займались обробкою вовни та хутра. Кушнірське ремесло існувало як у цеховій, так і позацеховій формі, та цехові ремісники були в більш привілейованому становищі;
- Визначено особливості мисливського землеволодіння на Волині та Київщині, та його територіальну специфіку. Волинське і Київське воєводства є досить контрастними, позаяк у першому розвиненими були галузі відтворювального господарства, а в другому помітні позиції зберігали різні форми привласнювального. Чимало мисливських угідь на Волині перейшли у приватну власність, натомість на Київщині було багато уходів. На мікрорівні, тобто у привілеях на земельні надання, помітна спеціалізація угідь за фауністичною ознакою;
- Описано характер зловживань, що стосуються провадження мисливства, та їх джерельне відображення. Йдеться про суперечки через кордони угідь та право користування ними, податкові зловживання, конфлікти під час полювання і грабунки, які потрапили до статистичної та судової документації. На їх прикладі прослідковується побутування реліктів звичаєвого права, подальший розвій грошового господарства та ін.;
- Окреслено вагу мисливства в податковому навантаженні Волинського та Київського воєводств, а також присутність дотичної до його провадження продукції серед торговельних реалій ранньомодерного періоду. Переважна більшість податків були пов’язані з провадженням різних галузей сільського господарства, окремо існували й податки для слуг та ремісників, чия сфера діяльності мала стосунок до мисливства. Прикметно, що вони демонстрували зростання лише в кризові для Речі Посполитої роки, попри інфляційні процеси, що показані на прикладі коливання цін на пташині рушниці. На річпосполитських ринках було значне різноманіття одягу з хутром, та зважаючи на митну документацію, хутра нерідко були імпортованими;
- Визначено риси, притаманні мисливській культурі ранньомодерного періоду, форми її відображення у соціальній символіці та мистецтві. Мисливська культура мала чимало проявів, що помітні не лише з точки зору планування полювання, мисливського реманенту, а й у різних видах мистецтва. На досліджуваних теренах існували спеціально облаштовані мисливські угіддя, не була рідкісною закордонна вогнепальна зброя, ріжки і т.д. Продукція мисливства помітна в раціоні різних верств населення, також її використовували для виготовлення ліків.
- Проаналізовано мисливські сюжети в соціальній символіці досліджуваного періоду та регіону, а саме в геральдиці. У цей час більш помітними в ній стали дикі тварини, собаки, ріжки, що можливо трактувати як західний вплив на неї. Проте переважно українські еліти тримались осторонь цих віянь, бажаючи зберегти старі герби як доказ давньої історії роду та власної ідентичності.
- Описано популярні у ранньомодерний період мисливські сюжети у західноєвропейській графіці, а також еволюцію цього жанру в досліджуваний період, чинники, що вплинуло на його розвій. Попри значну кількість мистецьких форм, ця тематика не надто цікавила українських граверів, хоча вони були знайомі з нідерландською графікою, котра мала релігійну спрямованість. Тож фауністичні сюжети помітні переважно у декорі ужиткових предметів.
Наукова новизна роботи: вперше здійснено комплексне дослідження історії мисливства на українських землях ранньомодерного періоду, на основі розпорошеного комплексу джерел. Водночас, під час опрацювання джерельного комплексу виокремлені досі малодосліджені матеріали, що стосуються історії розвитку ремесел, історії цін, податків, землеволодіння.
Основні положення та висновки дисертації мають теоретичне і практичне значення, оскільки можуть бути використані не лише для подальших досліджень з історії повсякдення українських теренів ранньомодерного періоду, соціальної та економічної історії, історії культури, української геральдики, написання монографій, наукових статей, розробки навчальних курсів тощо, а також для музеєзнавчих цілей, зокрема створення виставкових проєктів, формування екологічної культури й свідомості, раціональних засобів природокористування.
Ключові слова :
мисливство фауна шляхта землеволодіння торгівля повсякдення геральдика музейні експозиції історія мистецтва гастрономічна культура Волинське воєводство Київське воєводство Велике князівство Литовське Річ Посполита XVI – перша половина XVII ст. hunting fauna nobles land ownership trade everyday life heraldry museum exhibitions history of art gastronomic culture Volyn Voivodeship Kyiv Voivodeship Grand Duchy of Lithuania Polish-Lithuanian Commonwealth 16th – first half of 17th centuries.
Галузі знань та спеціальності :
B9 Історія та археологія
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
2.67 MB
Контрольна сума :
(MD5):c0d96d7ed01fb8be76eb7effd299ad52
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International