Організаційно-правові засади адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
18 серпня 2026 р.
Автор(и) :
Дорош, Віктор Іванович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Петькун, Світлана Михайлівна
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Дорош, В. І. (2026). Організаційно-правові засади адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35744
[ДСТУ] Дорош В. І. Організаційно-правові засади адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні : дис. … доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування. Київ, 2026. 223 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35744
Дорош В. І. Організаційно-правові засади адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026.
У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне наукове завдання, що полягає у теоретичному обґрунтуванні організаційно-правових засад адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні та формулюванні на цій основі практичних пропозицій та рекомендацій з її удосконалення в контексті публічного управління в оборонній та військовій сферах. Отримані в процесі дослідження результати, їх апробація та використання у практичній діяльності підтверджують методологію дослідження і свідчать про досягнення поставленої мети й виконання визначених завдань.
Об’єкт дослідження – адміністративна відповідальність військовослужбовців в Україні.
Предмет дослідження – організаційно-правові засади адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні.
Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування організаційно-правових засад адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні та формулювання на цій основі визначення практичних пропозицій та рекомендацій з її удосконалення, враховуючи аспекти публічного управління в оборонній та військовій сферах.
У першому розділі обґрунтовано концептуальні засади дослідження адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні, підкреслюючи її роль у публічному управлінні. На основі аналізу наукових праць щодо ступеня дослідження проблеми відповідальності військовослужбовців виявлено, що наукові дослідження в Україні інтенсивно вивчають адміністративну відповідальність військовослужбовців, причому центральною проблемою є розмежування адміністративної та дисциплінарної відповідальності.
Встановлено, що незважаючи на значний теоретичний доробок, існує дефіцит комплексних емпіричних досліджень, які б аналізували ефективність застосування стягнень в умовах воєнного стану. Залишається актуальним завдання створення цілісної моделі законодавства про адміністративну відповідальність військовослужбовців, яка б гармонійно поєднувала національні традиції з передовими міжнародними практиками.
На підставі аналізу вітчизняних і закордонних науковців підходів до визначення терміну «адміністративна відповідальність військовослужбовців», встановлено, що у вітчизняній науковій традиції це поняття розглядається як форма юридичної відповідальності за вчинення проступків, не пов’язаних зі службою, основною метою якої є застосування встановлених законом. У провідних закордонних, (англосаксонській та європейській), правових системах цей інститут охоплює не лише покарання, а й весь спектр публічно управлінських заходів («administrative actions»), спрямованих на корекцію поведінки та забезпечення ефективності служби.
На підставі узагальнення існуючих у науці підходах, подано авторське визначення терміну «адміністративна відповідальність військовослужбовців» у вузькому (спеціально-юридичному) та широкому, універсальному, розуміннях.
Встановлено, що адміністративна відповідальність військовослужбовців в Україні є комплексним міжгалузевим правовим інститутом, який відіграє ключову роль у публічному адмініструванні та у забезпеченні військового правопорядку, дисципліни та боєздатності Збройних Сил України.
У другому розділі досліджено інституційно-організаційне та нормативно-правове забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні. Здійснено аналіз зарубіжного досвіду забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців та його адаптація в Україні.
Встановлено, що інституційно-організаційне забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні є складною, децентралізованою та багатосуб’єктною системою, яка функціонує на перетині військової та цивільної юрисдикцій. Констатовано, що ключовою її ознакою є дуалізм правового регулювання, який розмежовує відповідальність за Кодексом України про адміністративні правопорушення (розглядається судами) та за Дисциплінарним статутом (застосовується командирами), що призводить до фрагментації функцій між різними державними (командування, ВСП, поліція, суди) та недержавними (адвокатура, громадські організації) інституціями.
Сформульовано, що вирішення наявних проблем потребує комплексного реформування, яке активно обговорюється в експертному середовищі та знаходить відображення у стратегічних документах і законопроєктах. Обґрунтовано доцільність таких кроків, як створення Військової поліції для професіоналізації розслідувань, відновлення військових судів або запровадження спеціалізації суддів для підвищення якості правосуддя, чітке законодавче розмежування проступків для забезпечення правової визначеності.
У ході дослідження було проаналізовано комплексну трирівневу систему нормативно-правового регулювання, що забезпечує інститут адміністративної відповідальності військовослужбовців. Було з’ясовано, що ця система складається з міжнародного, національного та відомчого (підзаконного) рівнів, які функціонують у тісній взаємодії. Встановлено, що міжнародний рівень, представлений обов’язковими для України нормами Європейської конвенції з прав людини та практикою ЄСПЛ, а також рекомендаційними документами ОБСЄ, DCAF та стандартами НАТО, формує не стільки конкретні механізми відповідальності, скільки фундаментальні принципи та стандарти.
На основі проведеного аналізу обґрунтовано існування низки системних прогалин і правових колізій у чинному національному та підзаконному законодавстві. Зокрема, доведено, що ключовою проблемою є нечіткість у розмежуванні підстав та процедур застосування дисциплінарної та адміністративної відповідальності.
За результатами дослідження запропоновано комплексний підхід до вдосконалення нормативно-правового забезпечення, спрямований на усунення виявлених проблем. Уточнено, що першочерговим кроком має стати внесення змін до КУпАП та суміжних законів для чіткого розмежування меж та процедур публічно-адміністративної і дисциплінарної відповідальності.
Проаналізовано досвід забезпечення адміністративної та дисциплінарної відповідальності військовослужбовців у ключових державах-членах НАТО (США, Велика Британія, ФРН, Канада, Польща, Франція) та в Ізраїлі. Узагальнено ключові принципи, на яких побудовані ці системи, та з’ясовано, що попри національні відмінності, їх об’єднують спільні підходи: чітке правове регулювання, диференціація проступків за ступенем тяжкості, надання військовослужбовцям значних процесуальних гарантій та наявність незалежних механізмів контролю.
На основі проведеного аналізу підготовлено низку рекомендацій для України, що враховують як найкращі світові практики, так і українські реалії. З’ясовано, що першочерговим кроком має стати розробка єдиного кодифікованого акта (Військового кодексу), який би чітко розмежував види відповідальності.
Узагальнено, що імплементація цих елементів дозволить створити збалансовану систему, яка, з одного боку, надасть командирам дієві інструменти для оперативного підтримання дисципліни, а з іншого – забезпечить військовослужбовцям надійні гарантії захисту їхніх прав.
Враховано досвід держав, що пройшли пострадянську трансформацію (Польща, Чехія), який свідчить про можливість успішної та відносно швидкої модернізації. Констатовано, що побудова такої системи є не лише вимогою євроатлантичної інтеграції, а й ключовою передумовою для підвищення боєздатності, зміцнення довіри до армії та утвердження верховенства права у Збройних Силах України.
У третьому розділі обґрунтовано пріоритетні шляхи реформування системи адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні. Наголошено, що вони мають полягати у безальтернативному переході від застарілої репресивної до сервісно-орієнтованої моделі за стандартами НАТО та ґрунтується на філософії поваги до прав військовослужбовця як людини та громадянина.
Сформульовано пріоритетний крок – кодифікацію законодавства шляхом розробки та ухвалення єдиного Кодексу військової юстиції України. Обґрунтовано нагальну потребу в інституційній розбудові, що включає трансформацію ВСП у повноцінну Військову поліцію з правоохоронними функціями, функціонування незалежного інституту Військового омбудсмена за німецьким зразком та організацію Служби військових захисників за канадською моделлю.
Ключовим стратегічним напрямом визначено безальтернативний перехід до сервісно-орієнтованої моделі, що ґрунтується на філософії поваги до прав людини та розглядає військовослужбовця як громадянина з особливими обов’язками, а не як об’єкт дисциплінарної влади.
Розроблено модель організаційно-правового забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців, що складається з двох взаємопов’язаних блоків: інституційно-організаційного (який передбачає створення професійної Військової поліції, незалежного парламентського Військового омбудсмена, Служби військових захисників та системи спеціалізованого судового контролю) та нормативно-правового (основою якого є кодифікація законодавства шляхом ухвалення єдиного Кодексу військової юстиції).
Сформульовано практичні пропозиції та рекомендації для системного вдосконалення організаційно-правового забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців у вигляді дорожньої карти, адресовані ключовим державним інституціям та з обов’язковою реалізацією низки скоординованих дій.
Відповідно до запропонованої моделі розроблено ключові етапи процесу провадження у справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців, а саме: виявлення/реагування, дізнання/розслідування, формування обвинувачення/складання протоколу, розгляд, оскарження та виконання рішень.
Доведено, що успішна імплементація запропонованих змін вимагає не лише законодавчих ініціатив, а й урахування та мінімізації потенційних ризиків. У ході дослідження ідентифіковано ключові загрози, такі як можливий супротив усталеної відомчої культури, ресурсні обмеження та політичні виклики.
Найбільш вагомими науковими результатами дисертації є такі:
уперше:
- розроблено комплексну модель організаційно-правового забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні як взаємодії двох взаємообумовлених та взаємопов’язаних блоків (інституційно-організаційного та нормативно-правового), спрямовану на усунення системних вад чинного регулювання та його гармонізацію зі стандартами НАТО;
- визначено безальтернативність переходу від застарілої, репресивно-орієнтованої, до сервісно-орієнтованої моделі відповідальності, у якій військовослужбовець розглядається як людина та громадянин з особливими обов’язками, а не як об’єкт дисциплінарної влади;
удосконалено:
- категорійно-понятійний апарат шляхом: формулювання авторських визначень та уточнення змісту основних понять дослідження, а саме: «адміністративна відповідальність військовослужбовців» у: а) вузькому (спеціально-юридичному) значенні як особливий вид юридичної відповідальності, що застосовується до військовослужбовців та прирівняних до них осіб за вчинення адміністративного правопорушення, не пов’язується безпосередньо з виконанням обов’язків військової служби та не містить ознак кримінального злочину. Її основною метою є охорона суспільного порядку та встановлених загальнообов’язкових правил поведінки поза сферою суто військово-статутних відносин, що реалізується через застосування уповноваженими державними органами (посадовими особами) визначених законом адміністративних стягнень; б) широкому (універсальному) значенні як комплексна, врегульована нормами права, система публічного адміністрування, заходів впливу та реагування, що застосовуються уповноваженими органами та командирами до військовослужбовців з подвійною метою: забезпечення військової дисципліни, правопорядку та ефективності служби шляхом запобігання і припинення протиправних діянь (проступків) і притягнення винних до відповідальності; захист прав і законних інтересів військовослужбовця як людини та громадянина шляхом встановлення чітких процедур, підзвітності командування та механізмів оскарження застосовуваних заходів;
- наукові підходи реформування системи адміністративної відповідальності військовослужбовців шляхом реалізації п’яти кроків: кодифікації законодавства, інституційної розбудови, реформування дисциплінарного провадження, забезпечення судового контролю, цифровізації проваджень;
- класифікацію принципів адміністративної відповідальності військовослужбовців на основі їх поділу на загальноправові та спеціальні (галузеві), що відображають специфіку військово-службових відносин і баланс між підтриманням боєздатності та захистом прав людини;
набули подальшого розвитку:
- підходи до систематизації та адаптації для України передового досвіду держав-членів НАТО та Ізраїлю щодо функціонування інститутів військової юстиції, а саме: моделей Військової поліції (Польща, Франція), парламентського контролю (ФРН), незалежного правового захисту (Канада), спрощених процедур (США, Велика Британія) та цивільного нагляду (Ізраїль);
- пріоритетні шляхи реформування системи адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні та пріоритети реформування її організаційно-правового забезпечення: а) подолання правової невизначеності та дуалізму шляхом системної кодифікації законодавства з метою чіткого розмежування дисциплінарних, адміністративних і кримінальних проступків; встановлення вичерпного та диференційованого переліку стягнень; законодавчого закріплення посилених процесуальних гарантій для військовослужбовців, зокрема право на захист та судовий перегляд рішень; б) децентралізація повноважень та розбудова незалежних інституцій контролю і захисту з метою усунення системного конфлікту інтересів: трансформація ВСП у Військову поліцію з функціями досудового розслідування; створення незалежних інститутів захисту (Військового омбудсмена, Служби військових захисників); забезпечення ефективного судового контролю;
- обґрунтування доцільності розробки й ухвалення єдиного кодифікованого акта – Кодексу військової юстиції України як основи для реформування системи відповідальності військовослужбовців та системного врегулювання усіх її аспектів, чіткого розмежування дисциплінарних проступків, адміністративних правопорушень та злочинів, а також уніфікації процедурних гарантій;
- практичні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства (КУпАП, Дисциплінарний статут, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Військову службу правопорядку Збройних Сил України» тощо) як елементів дорожньої карти реформування системи адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026.
У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне наукове завдання, що полягає у теоретичному обґрунтуванні організаційно-правових засад адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні та формулюванні на цій основі практичних пропозицій та рекомендацій з її удосконалення в контексті публічного управління в оборонній та військовій сферах. Отримані в процесі дослідження результати, їх апробація та використання у практичній діяльності підтверджують методологію дослідження і свідчать про досягнення поставленої мети й виконання визначених завдань.
Об’єкт дослідження – адміністративна відповідальність військовослужбовців в Україні.
Предмет дослідження – організаційно-правові засади адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні.
Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування організаційно-правових засад адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні та формулювання на цій основі визначення практичних пропозицій та рекомендацій з її удосконалення, враховуючи аспекти публічного управління в оборонній та військовій сферах.
У першому розділі обґрунтовано концептуальні засади дослідження адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні, підкреслюючи її роль у публічному управлінні. На основі аналізу наукових праць щодо ступеня дослідження проблеми відповідальності військовослужбовців виявлено, що наукові дослідження в Україні інтенсивно вивчають адміністративну відповідальність військовослужбовців, причому центральною проблемою є розмежування адміністративної та дисциплінарної відповідальності.
Встановлено, що незважаючи на значний теоретичний доробок, існує дефіцит комплексних емпіричних досліджень, які б аналізували ефективність застосування стягнень в умовах воєнного стану. Залишається актуальним завдання створення цілісної моделі законодавства про адміністративну відповідальність військовослужбовців, яка б гармонійно поєднувала національні традиції з передовими міжнародними практиками.
На підставі аналізу вітчизняних і закордонних науковців підходів до визначення терміну «адміністративна відповідальність військовослужбовців», встановлено, що у вітчизняній науковій традиції це поняття розглядається як форма юридичної відповідальності за вчинення проступків, не пов’язаних зі службою, основною метою якої є застосування встановлених законом. У провідних закордонних, (англосаксонській та європейській), правових системах цей інститут охоплює не лише покарання, а й весь спектр публічно управлінських заходів («administrative actions»), спрямованих на корекцію поведінки та забезпечення ефективності служби.
На підставі узагальнення існуючих у науці підходах, подано авторське визначення терміну «адміністративна відповідальність військовослужбовців» у вузькому (спеціально-юридичному) та широкому, універсальному, розуміннях.
Встановлено, що адміністративна відповідальність військовослужбовців в Україні є комплексним міжгалузевим правовим інститутом, який відіграє ключову роль у публічному адмініструванні та у забезпеченні військового правопорядку, дисципліни та боєздатності Збройних Сил України.
У другому розділі досліджено інституційно-організаційне та нормативно-правове забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні. Здійснено аналіз зарубіжного досвіду забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців та його адаптація в Україні.
Встановлено, що інституційно-організаційне забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні є складною, децентралізованою та багатосуб’єктною системою, яка функціонує на перетині військової та цивільної юрисдикцій. Констатовано, що ключовою її ознакою є дуалізм правового регулювання, який розмежовує відповідальність за Кодексом України про адміністративні правопорушення (розглядається судами) та за Дисциплінарним статутом (застосовується командирами), що призводить до фрагментації функцій між різними державними (командування, ВСП, поліція, суди) та недержавними (адвокатура, громадські організації) інституціями.
Сформульовано, що вирішення наявних проблем потребує комплексного реформування, яке активно обговорюється в експертному середовищі та знаходить відображення у стратегічних документах і законопроєктах. Обґрунтовано доцільність таких кроків, як створення Військової поліції для професіоналізації розслідувань, відновлення військових судів або запровадження спеціалізації суддів для підвищення якості правосуддя, чітке законодавче розмежування проступків для забезпечення правової визначеності.
У ході дослідження було проаналізовано комплексну трирівневу систему нормативно-правового регулювання, що забезпечує інститут адміністративної відповідальності військовослужбовців. Було з’ясовано, що ця система складається з міжнародного, національного та відомчого (підзаконного) рівнів, які функціонують у тісній взаємодії. Встановлено, що міжнародний рівень, представлений обов’язковими для України нормами Європейської конвенції з прав людини та практикою ЄСПЛ, а також рекомендаційними документами ОБСЄ, DCAF та стандартами НАТО, формує не стільки конкретні механізми відповідальності, скільки фундаментальні принципи та стандарти.
На основі проведеного аналізу обґрунтовано існування низки системних прогалин і правових колізій у чинному національному та підзаконному законодавстві. Зокрема, доведено, що ключовою проблемою є нечіткість у розмежуванні підстав та процедур застосування дисциплінарної та адміністративної відповідальності.
За результатами дослідження запропоновано комплексний підхід до вдосконалення нормативно-правового забезпечення, спрямований на усунення виявлених проблем. Уточнено, що першочерговим кроком має стати внесення змін до КУпАП та суміжних законів для чіткого розмежування меж та процедур публічно-адміністративної і дисциплінарної відповідальності.
Проаналізовано досвід забезпечення адміністративної та дисциплінарної відповідальності військовослужбовців у ключових державах-членах НАТО (США, Велика Британія, ФРН, Канада, Польща, Франція) та в Ізраїлі. Узагальнено ключові принципи, на яких побудовані ці системи, та з’ясовано, що попри національні відмінності, їх об’єднують спільні підходи: чітке правове регулювання, диференціація проступків за ступенем тяжкості, надання військовослужбовцям значних процесуальних гарантій та наявність незалежних механізмів контролю.
На основі проведеного аналізу підготовлено низку рекомендацій для України, що враховують як найкращі світові практики, так і українські реалії. З’ясовано, що першочерговим кроком має стати розробка єдиного кодифікованого акта (Військового кодексу), який би чітко розмежував види відповідальності.
Узагальнено, що імплементація цих елементів дозволить створити збалансовану систему, яка, з одного боку, надасть командирам дієві інструменти для оперативного підтримання дисципліни, а з іншого – забезпечить військовослужбовцям надійні гарантії захисту їхніх прав.
Враховано досвід держав, що пройшли пострадянську трансформацію (Польща, Чехія), який свідчить про можливість успішної та відносно швидкої модернізації. Констатовано, що побудова такої системи є не лише вимогою євроатлантичної інтеграції, а й ключовою передумовою для підвищення боєздатності, зміцнення довіри до армії та утвердження верховенства права у Збройних Силах України.
У третьому розділі обґрунтовано пріоритетні шляхи реформування системи адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні. Наголошено, що вони мають полягати у безальтернативному переході від застарілої репресивної до сервісно-орієнтованої моделі за стандартами НАТО та ґрунтується на філософії поваги до прав військовослужбовця як людини та громадянина.
Сформульовано пріоритетний крок – кодифікацію законодавства шляхом розробки та ухвалення єдиного Кодексу військової юстиції України. Обґрунтовано нагальну потребу в інституційній розбудові, що включає трансформацію ВСП у повноцінну Військову поліцію з правоохоронними функціями, функціонування незалежного інституту Військового омбудсмена за німецьким зразком та організацію Служби військових захисників за канадською моделлю.
Ключовим стратегічним напрямом визначено безальтернативний перехід до сервісно-орієнтованої моделі, що ґрунтується на філософії поваги до прав людини та розглядає військовослужбовця як громадянина з особливими обов’язками, а не як об’єкт дисциплінарної влади.
Розроблено модель організаційно-правового забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців, що складається з двох взаємопов’язаних блоків: інституційно-організаційного (який передбачає створення професійної Військової поліції, незалежного парламентського Військового омбудсмена, Служби військових захисників та системи спеціалізованого судового контролю) та нормативно-правового (основою якого є кодифікація законодавства шляхом ухвалення єдиного Кодексу військової юстиції).
Сформульовано практичні пропозиції та рекомендації для системного вдосконалення організаційно-правового забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців у вигляді дорожньої карти, адресовані ключовим державним інституціям та з обов’язковою реалізацією низки скоординованих дій.
Відповідно до запропонованої моделі розроблено ключові етапи процесу провадження у справах про адміністративні правопорушення військовослужбовців, а саме: виявлення/реагування, дізнання/розслідування, формування обвинувачення/складання протоколу, розгляд, оскарження та виконання рішень.
Доведено, що успішна імплементація запропонованих змін вимагає не лише законодавчих ініціатив, а й урахування та мінімізації потенційних ризиків. У ході дослідження ідентифіковано ключові загрози, такі як можливий супротив усталеної відомчої культури, ресурсні обмеження та політичні виклики.
Найбільш вагомими науковими результатами дисертації є такі:
уперше:
- розроблено комплексну модель організаційно-правового забезпечення адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні як взаємодії двох взаємообумовлених та взаємопов’язаних блоків (інституційно-організаційного та нормативно-правового), спрямовану на усунення системних вад чинного регулювання та його гармонізацію зі стандартами НАТО;
- визначено безальтернативність переходу від застарілої, репресивно-орієнтованої, до сервісно-орієнтованої моделі відповідальності, у якій військовослужбовець розглядається як людина та громадянин з особливими обов’язками, а не як об’єкт дисциплінарної влади;
удосконалено:
- категорійно-понятійний апарат шляхом: формулювання авторських визначень та уточнення змісту основних понять дослідження, а саме: «адміністративна відповідальність військовослужбовців» у: а) вузькому (спеціально-юридичному) значенні як особливий вид юридичної відповідальності, що застосовується до військовослужбовців та прирівняних до них осіб за вчинення адміністративного правопорушення, не пов’язується безпосередньо з виконанням обов’язків військової служби та не містить ознак кримінального злочину. Її основною метою є охорона суспільного порядку та встановлених загальнообов’язкових правил поведінки поза сферою суто військово-статутних відносин, що реалізується через застосування уповноваженими державними органами (посадовими особами) визначених законом адміністративних стягнень; б) широкому (універсальному) значенні як комплексна, врегульована нормами права, система публічного адміністрування, заходів впливу та реагування, що застосовуються уповноваженими органами та командирами до військовослужбовців з подвійною метою: забезпечення військової дисципліни, правопорядку та ефективності служби шляхом запобігання і припинення протиправних діянь (проступків) і притягнення винних до відповідальності; захист прав і законних інтересів військовослужбовця як людини та громадянина шляхом встановлення чітких процедур, підзвітності командування та механізмів оскарження застосовуваних заходів;
- наукові підходи реформування системи адміністративної відповідальності військовослужбовців шляхом реалізації п’яти кроків: кодифікації законодавства, інституційної розбудови, реформування дисциплінарного провадження, забезпечення судового контролю, цифровізації проваджень;
- класифікацію принципів адміністративної відповідальності військовослужбовців на основі їх поділу на загальноправові та спеціальні (галузеві), що відображають специфіку військово-службових відносин і баланс між підтриманням боєздатності та захистом прав людини;
набули подальшого розвитку:
- підходи до систематизації та адаптації для України передового досвіду держав-членів НАТО та Ізраїлю щодо функціонування інститутів військової юстиції, а саме: моделей Військової поліції (Польща, Франція), парламентського контролю (ФРН), незалежного правового захисту (Канада), спрощених процедур (США, Велика Британія) та цивільного нагляду (Ізраїль);
- пріоритетні шляхи реформування системи адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні та пріоритети реформування її організаційно-правового забезпечення: а) подолання правової невизначеності та дуалізму шляхом системної кодифікації законодавства з метою чіткого розмежування дисциплінарних, адміністративних і кримінальних проступків; встановлення вичерпного та диференційованого переліку стягнень; законодавчого закріплення посилених процесуальних гарантій для військовослужбовців, зокрема право на захист та судовий перегляд рішень; б) децентралізація повноважень та розбудова незалежних інституцій контролю і захисту з метою усунення системного конфлікту інтересів: трансформація ВСП у Військову поліцію з функціями досудового розслідування; створення незалежних інститутів захисту (Військового омбудсмена, Служби військових захисників); забезпечення ефективного судового контролю;
- обґрунтування доцільності розробки й ухвалення єдиного кодифікованого акта – Кодексу військової юстиції України як основи для реформування системи відповідальності військовослужбовців та системного врегулювання усіх її аспектів, чіткого розмежування дисциплінарних проступків, адміністративних правопорушень та злочинів, а також уніфікації процедурних гарантій;
- практичні пропозиції щодо внесення змін до чинного законодавства (КУпАП, Дисциплінарний статут, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про Військову службу правопорядку Збройних Сил України» тощо) як елементів дорожньої карти реформування системи адміністративної відповідальності військовослужбовців в Україні.
Ключові слова :
публічне управління публічне адміністрування військовослужбовці юридична відповідальність адміністративна відповідальність адміністративна відповідальність військовослужбовців адміністративне правопорушення (проступок) дисциплінарна відповідальність військовослужбовців кримінальна відповідальність військовослужбовців військова поліція принципи адміністративної відповідальністі військовослужбовців права військовослужбовців обов’язки військовослужбовців військова юстиція військова служба правопорядку євроатлантична інтеграція адміністративне правопорушення євроатлантична інтеграція. public governance public administration military personnel legal liability administrative liability administrative liability of military personnel administrative offence (misdemeanour) disciplinary liability of military personnel criminal liability of military personnel military police principles of administrative liability of military personnel rights of military personnel duties of military personnel military justice military law enforcement Euro-Atlantic integration administrative offence
Галузі знань та спеціальності :
D4 Публічне управління та адміністрування
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
3.31 MB
Контрольна сума :
(MD5):c045341e04e22ead1d540e9731e6e42d
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International