Діяльність місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
18 серпня 2026 р.
Автор(и) :
Рудницький, Дмитро Миколайович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Петькун, Світлана Михайлівна
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Рудницький, Д. М. (2026). Діяльність місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35738
[ДСТУ] Рудницький Д. М. Діяльність місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України : дис. … доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування. Київ, 2026. 234 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35738
Рудницький Д. М. Діяльність місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026.
У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне наукове завдання, що полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України та визначенні пріоритетних напрямів її удосконалення.
Об’єкт дослідження – діяльність місцевих органів влади України.
Предмет дослідження – діяльність місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України.
Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України та визначення пріоритетних напрямів її удосконалення.
У першому розділі обгрунтовано теоретичні засади діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки та оборони України. Визначено ступінь дослідженості проблеми діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. Наголошено, російська війна проти України змінила ставлення як до самого процесу забезпечення неподільності і системності безпеки, так і до теоретичного аспекту її розуміння. Зазначено, що війна виявила нові тенденції та зв’язки у системі національної безпеки і оборони, які знаходять відображення у наукових публікаціях. Встановлено, що у значній кількості наукових праць акцентовано увагу на необхідності удосконалення і розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади та місцевих органів влади. Крім цього, проблематика децентралізації вивчається науковцями переважно з точки зору критичного аналізу і презентується без урахування перетворень у системі управління безпекою. Здійснено класифікацію проаналізованих джерел за двома визначальними групами: воєнні і довоєнні. Встановлено, що поза фокусом уваги науковців все ще залишаються основні фактори безпекової політики; а також визначальні чинники, якими виступають: структурно-генетичний потенціал державної влади, ціннісний потенціал національної ідентичності, національної ідеї та інтересів, синергетичний і праксеологічний резерви функціонування інституційної системи у сфері національної безпеки і оборони. Виявлено, що акцент на централізації безпекової політики призвів до того, що навіть після повномасштабного вторгнення РФ роль місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України системно в межах окремих наукових досліджень не розглядалася.
Конкретизовано категорійно-понятійний апарат науки державного управління шляхом введення в науковий обіг та уточнення окремих понять. Зокрема: запропоновано визначення термінів: «публічне адміністрування у сфері національної безпеки і оборони» як законодавчо регламентована публічно-владна управлінська діяльність місцевих органів влади, що здійснюється через систему місцевих державних адміністрацій, а також органів місцевого самоврядування відповідно до реалізації національних інтересів у найважливіших сферах життєдіяльності з метою забезпечення публічного інтересу у сфері національної безпеки і оборони; «місцеві органи влади в Україні» як система органів місцевого самоврядування (представницькі та виконавчі органи громад) та місцевих державних адміністрацій (органи виконавчої влади); «система місцевих органів влади у сфері безпеки та оборони» як узгоджена за цілями і стратегічними пріоритетами їхня діяльність на засадах системної взаємодії, що складається з мети, функцій, завдань, керівних ідей, принципів, методів, стратегічних наративів і реалізується комплексом пов’язаних та скоординованих заходів у межах законодавчо визначених їхніх повноважень; «стратегія розвитку місцевих органів влади» як процес визначення пріоритетів для формування конкурентних переваг шляхом розвитку та узгодження власних сильних сторін у сфері національної безпеки і оборони відповідно до місцевих потреб з метою адекватного реагування на зміни у безпековому середовищі та оцінювання реальних спроможностей, координації потенціалу з іншими суб’єктами забезпечення національної безпеки, з одночасним уникненням дублювання повноважень із центральними органами виконавчої влади»; «принцип безпекоцентризму» як принцип об’єктивації процесів державного управління шляхом їхнього співставлення з цілями та державною політикою національної безпеки; «територіальна оборона» як система заходів спеціального, воєнного та загальнодержавного характеру, що реалізуються в особливий період та мирний час з метою протидії загрозам воєнного характеру, а також для надання допомоги у захисті від надзвичайних ситуацій навколишнього природного середовища та майна, територій і безумовно населення.
Досліджено систему місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. Встановлено, що високий рівень життя, соціальна справедливість, зокрема щодо використання територіальними громадами місцевих бюджетів, реальне залучення громадян і місцевих органів влади до формування та реалізації місцевої політики сприяють значному зниженню індексу сепаратизму та колабораціонізму. Доведено, що системність і стратегічна взаємодія не лише спрямовують місцеві органи влади у конструктивне для усієї держави русло, а й передусім забезпечують своєчасне розв’язання ними назрілих в конкретних територіальних громадах пріоритетних питань місцевого значення. Обґрунтовано, що місцеві органи влади і безпосередньо органи місцевого самоврядування виступають суб’єктами забезпечення національної безпеки України.
У другому розділі досліджено організаційні та правові засади забезпечення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки й оборони України. З’ясовано сучасний зміст стратегій управління розвитком місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. Аргументовано пріоритетність цього концепту для дієвого утвердження сучасної парадигми безпекової політики на рівні територіальних громад. Обгрунтовано організаційно-функціональні рівні публічного управління у сфері реалізації державної безпекової політики, а саме: стратегічний; загальнодержавний; відомчо-територіальний; місцевий, технологічний. Визначено відповідні поданим рівням функції, які відповідають як горизонтальному, так і вертикальному рівням взаємодії і формують складові стратегії управління розвитком місцевих органів влади. Наголошено на необхідності застосування стратегії смарт-спеціалізації, яка реалізується через національні чи регіональні рамки стратегічної безпекової політики та може бути включена до них. Доведено, що визначений у безпековому законодавстві перелік суб’єктів забезпечення національної безпеки є неповним. Запропоновано доповнити його таким суб’єктом, як місцеві органи влади, та внести відповідні доповнення до Закону України «Про національну безпеку України» і Стратегії національної безпеки України.
Здійснено оцінювання стану реалізації функцій місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. Виявлено низку ключових проблем при визначенні їхніх функцій у цій сфері, а саме: відсутність уніфікованого понятійного апарату; розпорошеність функцій суб’єктів управління в аналізованій сфері; відсутність чіткого розмежування функцій оборони та безпеки; законодавча нечіткість визначення функцій голів місцевих органів влади та військових адміністрацій. Доведено, що ідея безпеки, формуючись в конкретних громадах, проявляється через певні функції місцевих органів влади, які інтегруються до спільного функціоналу системи забезпечення національної безпеки і державної безпекової політики. Виділено функції системи місцевих органів влади: інформаційно-аналітичну, регулятивну, захисну, інтегративну, безпекову та комунікативну. Запропоновано два підходи до побудови системної моделі публічного управління: системний і структурний та розкрито їхній зміст. Наголошено, що ключовою ознакою утворення моделі виступає функціональна, оскільки саме функції визначають зміст діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони. Зазначено, що місцеві органи влади і органи місцевого самоврядування виступають суб’єктами забезпечення національної безпеки України на місцевому рівні.
Проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. Встановлено, що суттєвим недоліком чинного законодавства виступають прогалини у правовому статусі військових адміністрацій, механізмі їхньої підконтрольності та підзвітності, зокрема демократичного цивільного контролю. Виявлено недоліки в Законі України «Про національну безпеку України». Наголошено, що обмеження прав і свобод не може бути обґрунтовано потребами національної безпеки, адже за таких умов військові адміністрації перетворюються на інструмент узурпації влади і встановлення авторитарного антидемократичного, а отже, антиконституційного правового режиму, а їхні рішення стають юридично нелегітимними.
Визначено рівні публічного управління місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України на територіях: незадіяних у воєнних; де відбувається збройна відсіч РФ; тимчасово підконтрольних окупаційним військам; що тимчасово були під контролем окупаційних військ та які повернулися під контроль української влади; повоєнної України, які потребують або розвитку або відновлення. Наголошено на необхідності децентралізації влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного стану, що передбачає повернення централізації влади, локалізацію децентралізації і формування ефективних військових адміністрацій з чітко визначеними повноваженнями.
Визначено стан взаємодії місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України та виявлено численні проблеми у розмежуванні повноважень між військово-цивільними адміністраціями і військовими адміністраціями. Встановлено, що, незважаючи на те, що вони як два типи адміністрацій створюються в умовах надзвичайної ситуації, воєнного стану зокрема, їхнє утворення та правовий статус визначаються у межах різних нормативно-правових актів, залежать від масштабу загроз та мають різну географію застосування й мету.
Військово-цивільна адміністрації є більш локальним і тимчасовим, фактично допоміжним інструментом, тоді як військові адміністрації є системним і всеохоплюючим механізмом на час дії воєнного стану. Крім цього, обґрунтовано включення до їхніх повноважень у межах громад й адміністративно-територіальних одиниць заходів щодо організації й забезпечення руху національного спротиву. Запропоновано використання сценарного аналізу для формування прогностичного завдання щодо перезапуску у повоєнній Україні системи місцевого самоврядування на територіях функціонування військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій для уникнення дублювання їхніх повноважень. Виявлено причини виникнення колізій, що унеможливлюють реалізацію ефективного публічного управління у сфері національної безпеки і оборони України. Узагальнено й запропоновано ефективні практики щодо стратегічної взаємодії і координації діяльності військових, військово-цивільних адміністрацій із місцевими органами влади. Здійснено розмежування повноважень між військовими та військово-цивільними адміністраціями, а також між військовими та міськими державними адміністраціями. Розроблено авторський алгоритм відновлення місцевого самоврядування на територіях деокупованих та постраждалих від війни, де функціонують військові або військово-цивільні адміністрації, що передбачає кілька ключових етапів: 1) припинення правового режиму воєнного стану; 2) припинення діяльності військових та військово-цивільних адміністрацій; 3) відновлення повноважень органів місцевого самоврядування і місцевої державної влади; 4) проведення місцевих виборів.
У третьому розділі визначено пріоритетні напрями вдосконалення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України, зокрема: використання матриці функцій в процесі забезпечення національної безпеки і оборони України; розвиток інституційно-організаційної спроможності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України; посилення цифрового виміру державної політики національної безпеки.
Запропоновано й обґрунтовано матрицю функцій таких суб’єктів забезпечення національної безпеки, як: центральні органи виконавчої влади та місцеві органи влади на основі деталізації 21 функції з конкретизацією кожної з них відповідно до сфер життєдіяльності. Застосовано багаторівневу систему критеріїв для переходу від лінійного опису їх повноважень до об’ємного розуміння ролі кожного суб’єкта та чіткого закріплення відповідальності за кожним з них залежно від динаміки безпекової ситуації. Доведено необхідність врахування при побудові матриці специфіки державного управління, місцевого самоврядування, безпекознавства і правознавства. Наголошено, що запропонована матриця надасть можливість місцевим органам влади здійснювати не лише стратегічне планування, прогнозування розвитку загроз національній безпеці, тенденцій їх трансформації, а й передбачати сценарії власної діяльності у цій сфері. Доведено, що запропонована матриця посилить усвідомлення і розуміння місцевих органів влади як ключового суб’єкта управління у сфері національної безпеки і оборони України. Зазначено, що запропонована матриця функцій в процесі забезпечення національної безпеки і оборони України посилить чітку візуалізацію та нормативну делімітацію обов’язків між державними інституціями та місцевими органами влади, дозволить усунути дублювання їхніх повноважень і підвищить системну ефективність їхньої взаємодії в умовах воєнного стану. Наголошено на необхідності включення до реформи місцевого самоврядування оборонних питань.
Сформульовано науково-практичні пропозиції щодо удосконалення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони. Запропоновано авторський алгоритм подолання напруженості між місцевими державними адміністраціями і військовими адміністраціями в умовах воєнного стану. Наголошено на необхідності вдосконалення національного законодавства з питань діяльності місцевих органів влади у сфері забезпечення національної безпеки і оборони, зокрема: 1) легітимація правового статусу місцевих органів влади як суб’єкта забезпечення національної безпеки; 2) чітке закріплення функцій місцевих органів влади з урахуванням воєнного стану у Законі України «Про національну безпеку України»; 3) модернізація системи публічного управління у сфері національної безпеки і оборони; 4) забезпечення належного рівня міжсекторальної та стратегічної взаємодії між усіма суб’єктами забезпечення національної безпеки. Внесено пропозиції щодо вдосконалення положень Стратегії національної безпеки України, інших нормативних актів, що регулюють відповідні суспільні відносини.
Акцентовано на необхідності врахування цифрового виміру державної безпекової політики. Визначено пріоритетні завдання державної політики національної безпеки щодо місцевих органів влади в контексті сучасного цифрового виміру. Зазначено, що створення національної кіберармії для протидії кібератакам та інституціоналізація спеціалізованого компонента у структурі сектору безпеки і оборони, тобто кіберсил (кіберармії), виступає стратегічною відповіддю на виклики сучасного кібер протиборства.
За результатами дослідження конкретизовано напрями подальших наукових розвідок, серед яких: вплив місцевих органів влади на формування територіальної безпекової культури; забезпечення безпекоцентричності діяльності місцевих органів влади; взаємодія місцевих органів влади в процесі посилення територіальної ідентичності.
Найбільш вагомими науковими результатами дисертації є такі:
уперше:
розроблено матрицю функцій суб’єктів забезпечення національної безпеки і оборони, спрямовану на прогнозування розвитку і тенденцій трансформації загроз національній безпеці та передбачення сценаріїв їхньої діяльності;
запропоновано алгоритм побудови місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони: функції – завдання – повноваження – інституціоналізація;
удосконалено:
категорійно-понятійний апарат шляхом введення в науковий обіг та уточнення окремих понять, зокрема: «публічне адміністрування у сфері національної безпеки і оборони» як законодавчо регламентована публічно-владна управлінська діяльність місцевих органів влади, що здійснюється через систему місцевих державних адміністрацій, а також органів місцевого самоврядування відповідно до реалізації національних інтересів у найважливіших сферах життєдіяльності з метою забезпечення публічного інтересу у сфері національної безпеки і оборони; «місцеві органи влади в Україні» як система органів місцевого самоврядування (представницькі та виконавчі органи громад) та місцеві державні адміністрації (органи виконавчої влади); «публічно-правове формування системи місцевих органів влади у сфері безпеки та оборони» як узгоджена за цілями і стратегічними пріоритетами діяльність місцевих органів влади на засадах системної взаємодії, що складається з мети, функцій, завдань, керівних ідей, принципів і методів, стратегічних наративів і реалізується комплексом пов’язаних та скоординованих заходів у межах їхніх законодавчо визначених повноважень; «стратегія розвитку місцевих органів влади» як процес визначення пріоритетів для формування конкурентних переваг шляхом розвитку та узгодження власних сильних сторін у сфері національної безпеки і оборони відповідно до місцевих потреб з метою адекватного реагування на зміни у безпековому середовищі та оцінювання реальних спроможностей, координації потенціалу з іншими суб’єктами забезпечення національної безпеки, з одночасним уникненням дублювання повноважень із центральними органами виконавчої влади»; «принцип безпекоцентризму» як принцип об’єктивації процесів державного управління шляхом їхнього співставлення з цілями та державною політикою національної безпеки.
наукові підходи щодо: усвідомлення і розуміння місцевих органів влади як ключового суб’єкта управління у сфері безпеки та оборони України; формування їхньої системи у цій сфері як узгодженої за цілями та стратегічними пріоритетами діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки на засадах системної взаємодії щодо мети, функцій та завдань, керівних ідей, принципів і методів, стратегічних наративів, що реалізується комплексом пов’язаних та скоординованих заходів у межах визначених законодавством їхніх повноважень;
зміст стратегії управління розвитком місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони на основі уточнення організаційно-функціональних рівнів публічного управління у сфері реалізації державної безпекової політики (стратегічний, загальнодержавний, відомчо-територіальний, місцевий, технологічний), визначення функцій, які відповідають як горизонтальному, так і вертикальному рівням взаємодії;
набули подальшого розвитку:
система повноважень місцевих органів державної влади у сфері національної безпеки і оборони: реалізація державної безпекової політики, забезпечення мобілізаційної підготовки та оборони, здійснення цивільного захисту, інформування центральної влади, організація стратегічної взаємодії;
пропозиції щодо вдосконалення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони в Україні;
обґрунтування нормативно-правового забезпечення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки й оборони України.
Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення, висновки, а також практичні пропозиції та рекомендації дисертаційної роботи можуть бути враховані під час розробки нормативно-правової бази з питань удосконалення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони, взаємодії місцевих державних та військових адміністрацій, а також управлінських аспектів координації та контролю за їх діяльністю в умовах воєнного стану; в практичній діяльності органів місцевого самоврядування, територіальних громад, сил оборони та безпеки, руху опору, територіальної оборони. Також вони можуть бути застосовані в освітньому процесі закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів за освітньо-професійними та освітньо-науковими програмами галузі «Публічне управління та адміністрування».
Результати дослідження впроваджено в практичній діяльності Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, Громадської організації «Інститут геостратегії і стратегічних комунікацій» Глобальної організації союзницького лідерства у поточній діяльності, Маловисківської міської ради Кіровоградської області.
Отримані в процесі дослідження результати, їх апробація та використання у практичній діяльності підтверджують методологію дослідження і свідчать про досягнення поставленої мети й виконання визначених завдань.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281 «Публічне управління та адміністрування». – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026.
У дисертаційному дослідженні вирішено актуальне наукове завдання, що полягає у теоретико-методологічному обґрунтуванні діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України та визначенні пріоритетних напрямів її удосконалення.
Об’єкт дослідження – діяльність місцевих органів влади України.
Предмет дослідження – діяльність місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України.
Метою дисертаційної роботи є науково-теоретичне обґрунтування діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України та визначення пріоритетних напрямів її удосконалення.
У першому розділі обгрунтовано теоретичні засади діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки та оборони України. Визначено ступінь дослідженості проблеми діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. Наголошено, російська війна проти України змінила ставлення як до самого процесу забезпечення неподільності і системності безпеки, так і до теоретичного аспекту її розуміння. Зазначено, що війна виявила нові тенденції та зв’язки у системі національної безпеки і оборони, які знаходять відображення у наукових публікаціях. Встановлено, що у значній кількості наукових праць акцентовано увагу на необхідності удосконалення і розмежування повноважень центральних органів виконавчої влади та місцевих органів влади. Крім цього, проблематика децентралізації вивчається науковцями переважно з точки зору критичного аналізу і презентується без урахування перетворень у системі управління безпекою. Здійснено класифікацію проаналізованих джерел за двома визначальними групами: воєнні і довоєнні. Встановлено, що поза фокусом уваги науковців все ще залишаються основні фактори безпекової політики; а також визначальні чинники, якими виступають: структурно-генетичний потенціал державної влади, ціннісний потенціал національної ідентичності, національної ідеї та інтересів, синергетичний і праксеологічний резерви функціонування інституційної системи у сфері національної безпеки і оборони. Виявлено, що акцент на централізації безпекової політики призвів до того, що навіть після повномасштабного вторгнення РФ роль місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України системно в межах окремих наукових досліджень не розглядалася.
Конкретизовано категорійно-понятійний апарат науки державного управління шляхом введення в науковий обіг та уточнення окремих понять. Зокрема: запропоновано визначення термінів: «публічне адміністрування у сфері національної безпеки і оборони» як законодавчо регламентована публічно-владна управлінська діяльність місцевих органів влади, що здійснюється через систему місцевих державних адміністрацій, а також органів місцевого самоврядування відповідно до реалізації національних інтересів у найважливіших сферах життєдіяльності з метою забезпечення публічного інтересу у сфері національної безпеки і оборони; «місцеві органи влади в Україні» як система органів місцевого самоврядування (представницькі та виконавчі органи громад) та місцевих державних адміністрацій (органи виконавчої влади); «система місцевих органів влади у сфері безпеки та оборони» як узгоджена за цілями і стратегічними пріоритетами їхня діяльність на засадах системної взаємодії, що складається з мети, функцій, завдань, керівних ідей, принципів, методів, стратегічних наративів і реалізується комплексом пов’язаних та скоординованих заходів у межах законодавчо визначених їхніх повноважень; «стратегія розвитку місцевих органів влади» як процес визначення пріоритетів для формування конкурентних переваг шляхом розвитку та узгодження власних сильних сторін у сфері національної безпеки і оборони відповідно до місцевих потреб з метою адекватного реагування на зміни у безпековому середовищі та оцінювання реальних спроможностей, координації потенціалу з іншими суб’єктами забезпечення національної безпеки, з одночасним уникненням дублювання повноважень із центральними органами виконавчої влади»; «принцип безпекоцентризму» як принцип об’єктивації процесів державного управління шляхом їхнього співставлення з цілями та державною політикою національної безпеки; «територіальна оборона» як система заходів спеціального, воєнного та загальнодержавного характеру, що реалізуються в особливий період та мирний час з метою протидії загрозам воєнного характеру, а також для надання допомоги у захисті від надзвичайних ситуацій навколишнього природного середовища та майна, територій і безумовно населення.
Досліджено систему місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. Встановлено, що високий рівень життя, соціальна справедливість, зокрема щодо використання територіальними громадами місцевих бюджетів, реальне залучення громадян і місцевих органів влади до формування та реалізації місцевої політики сприяють значному зниженню індексу сепаратизму та колабораціонізму. Доведено, що системність і стратегічна взаємодія не лише спрямовують місцеві органи влади у конструктивне для усієї держави русло, а й передусім забезпечують своєчасне розв’язання ними назрілих в конкретних територіальних громадах пріоритетних питань місцевого значення. Обґрунтовано, що місцеві органи влади і безпосередньо органи місцевого самоврядування виступають суб’єктами забезпечення національної безпеки України.
У другому розділі досліджено організаційні та правові засади забезпечення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки й оборони України. З’ясовано сучасний зміст стратегій управління розвитком місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. Аргументовано пріоритетність цього концепту для дієвого утвердження сучасної парадигми безпекової політики на рівні територіальних громад. Обгрунтовано організаційно-функціональні рівні публічного управління у сфері реалізації державної безпекової політики, а саме: стратегічний; загальнодержавний; відомчо-територіальний; місцевий, технологічний. Визначено відповідні поданим рівням функції, які відповідають як горизонтальному, так і вертикальному рівням взаємодії і формують складові стратегії управління розвитком місцевих органів влади. Наголошено на необхідності застосування стратегії смарт-спеціалізації, яка реалізується через національні чи регіональні рамки стратегічної безпекової політики та може бути включена до них. Доведено, що визначений у безпековому законодавстві перелік суб’єктів забезпечення національної безпеки є неповним. Запропоновано доповнити його таким суб’єктом, як місцеві органи влади, та внести відповідні доповнення до Закону України «Про національну безпеку України» і Стратегії національної безпеки України.
Здійснено оцінювання стану реалізації функцій місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. Виявлено низку ключових проблем при визначенні їхніх функцій у цій сфері, а саме: відсутність уніфікованого понятійного апарату; розпорошеність функцій суб’єктів управління в аналізованій сфері; відсутність чіткого розмежування функцій оборони та безпеки; законодавча нечіткість визначення функцій голів місцевих органів влади та військових адміністрацій. Доведено, що ідея безпеки, формуючись в конкретних громадах, проявляється через певні функції місцевих органів влади, які інтегруються до спільного функціоналу системи забезпечення національної безпеки і державної безпекової політики. Виділено функції системи місцевих органів влади: інформаційно-аналітичну, регулятивну, захисну, інтегративну, безпекову та комунікативну. Запропоновано два підходи до побудови системної моделі публічного управління: системний і структурний та розкрито їхній зміст. Наголошено, що ключовою ознакою утворення моделі виступає функціональна, оскільки саме функції визначають зміст діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони. Зазначено, що місцеві органи влади і органи місцевого самоврядування виступають суб’єктами забезпечення національної безпеки України на місцевому рівні.
Проаналізовано стан нормативно-правового забезпечення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України. Встановлено, що суттєвим недоліком чинного законодавства виступають прогалини у правовому статусі військових адміністрацій, механізмі їхньої підконтрольності та підзвітності, зокрема демократичного цивільного контролю. Виявлено недоліки в Законі України «Про національну безпеку України». Наголошено, що обмеження прав і свобод не може бути обґрунтовано потребами національної безпеки, адже за таких умов військові адміністрації перетворюються на інструмент узурпації влади і встановлення авторитарного антидемократичного, а отже, антиконституційного правового режиму, а їхні рішення стають юридично нелегітимними.
Визначено рівні публічного управління місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України на територіях: незадіяних у воєнних; де відбувається збройна відсіч РФ; тимчасово підконтрольних окупаційним військам; що тимчасово були під контролем окупаційних військ та які повернулися під контроль української влади; повоєнної України, які потребують або розвитку або відновлення. Наголошено на необхідності децентралізації влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного стану, що передбачає повернення централізації влади, локалізацію децентралізації і формування ефективних військових адміністрацій з чітко визначеними повноваженнями.
Визначено стан взаємодії місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України та виявлено численні проблеми у розмежуванні повноважень між військово-цивільними адміністраціями і військовими адміністраціями. Встановлено, що, незважаючи на те, що вони як два типи адміністрацій створюються в умовах надзвичайної ситуації, воєнного стану зокрема, їхнє утворення та правовий статус визначаються у межах різних нормативно-правових актів, залежать від масштабу загроз та мають різну географію застосування й мету.
Військово-цивільна адміністрації є більш локальним і тимчасовим, фактично допоміжним інструментом, тоді як військові адміністрації є системним і всеохоплюючим механізмом на час дії воєнного стану. Крім цього, обґрунтовано включення до їхніх повноважень у межах громад й адміністративно-територіальних одиниць заходів щодо організації й забезпечення руху національного спротиву. Запропоновано використання сценарного аналізу для формування прогностичного завдання щодо перезапуску у повоєнній Україні системи місцевого самоврядування на територіях функціонування військово-цивільних адміністрацій та військових адміністрацій для уникнення дублювання їхніх повноважень. Виявлено причини виникнення колізій, що унеможливлюють реалізацію ефективного публічного управління у сфері національної безпеки і оборони України. Узагальнено й запропоновано ефективні практики щодо стратегічної взаємодії і координації діяльності військових, військово-цивільних адміністрацій із місцевими органами влади. Здійснено розмежування повноважень між військовими та військово-цивільними адміністраціями, а також між військовими та міськими державними адміністраціями. Розроблено авторський алгоритм відновлення місцевого самоврядування на територіях деокупованих та постраждалих від війни, де функціонують військові або військово-цивільні адміністрації, що передбачає кілька ключових етапів: 1) припинення правового режиму воєнного стану; 2) припинення діяльності військових та військово-цивільних адміністрацій; 3) відновлення повноважень органів місцевого самоврядування і місцевої державної влади; 4) проведення місцевих виборів.
У третьому розділі визначено пріоритетні напрями вдосконалення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України, зокрема: використання матриці функцій в процесі забезпечення національної безпеки і оборони України; розвиток інституційно-організаційної спроможності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони України; посилення цифрового виміру державної політики національної безпеки.
Запропоновано й обґрунтовано матрицю функцій таких суб’єктів забезпечення національної безпеки, як: центральні органи виконавчої влади та місцеві органи влади на основі деталізації 21 функції з конкретизацією кожної з них відповідно до сфер життєдіяльності. Застосовано багаторівневу систему критеріїв для переходу від лінійного опису їх повноважень до об’ємного розуміння ролі кожного суб’єкта та чіткого закріплення відповідальності за кожним з них залежно від динаміки безпекової ситуації. Доведено необхідність врахування при побудові матриці специфіки державного управління, місцевого самоврядування, безпекознавства і правознавства. Наголошено, що запропонована матриця надасть можливість місцевим органам влади здійснювати не лише стратегічне планування, прогнозування розвитку загроз національній безпеці, тенденцій їх трансформації, а й передбачати сценарії власної діяльності у цій сфері. Доведено, що запропонована матриця посилить усвідомлення і розуміння місцевих органів влади як ключового суб’єкта управління у сфері національної безпеки і оборони України. Зазначено, що запропонована матриця функцій в процесі забезпечення національної безпеки і оборони України посилить чітку візуалізацію та нормативну делімітацію обов’язків між державними інституціями та місцевими органами влади, дозволить усунути дублювання їхніх повноважень і підвищить системну ефективність їхньої взаємодії в умовах воєнного стану. Наголошено на необхідності включення до реформи місцевого самоврядування оборонних питань.
Сформульовано науково-практичні пропозиції щодо удосконалення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони. Запропоновано авторський алгоритм подолання напруженості між місцевими державними адміністраціями і військовими адміністраціями в умовах воєнного стану. Наголошено на необхідності вдосконалення національного законодавства з питань діяльності місцевих органів влади у сфері забезпечення національної безпеки і оборони, зокрема: 1) легітимація правового статусу місцевих органів влади як суб’єкта забезпечення національної безпеки; 2) чітке закріплення функцій місцевих органів влади з урахуванням воєнного стану у Законі України «Про національну безпеку України»; 3) модернізація системи публічного управління у сфері національної безпеки і оборони; 4) забезпечення належного рівня міжсекторальної та стратегічної взаємодії між усіма суб’єктами забезпечення національної безпеки. Внесено пропозиції щодо вдосконалення положень Стратегії національної безпеки України, інших нормативних актів, що регулюють відповідні суспільні відносини.
Акцентовано на необхідності врахування цифрового виміру державної безпекової політики. Визначено пріоритетні завдання державної політики національної безпеки щодо місцевих органів влади в контексті сучасного цифрового виміру. Зазначено, що створення національної кіберармії для протидії кібератакам та інституціоналізація спеціалізованого компонента у структурі сектору безпеки і оборони, тобто кіберсил (кіберармії), виступає стратегічною відповіддю на виклики сучасного кібер протиборства.
За результатами дослідження конкретизовано напрями подальших наукових розвідок, серед яких: вплив місцевих органів влади на формування територіальної безпекової культури; забезпечення безпекоцентричності діяльності місцевих органів влади; взаємодія місцевих органів влади в процесі посилення територіальної ідентичності.
Найбільш вагомими науковими результатами дисертації є такі:
уперше:
розроблено матрицю функцій суб’єктів забезпечення національної безпеки і оборони, спрямовану на прогнозування розвитку і тенденцій трансформації загроз національній безпеці та передбачення сценаріїв їхньої діяльності;
запропоновано алгоритм побудови місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони: функції – завдання – повноваження – інституціоналізація;
удосконалено:
категорійно-понятійний апарат шляхом введення в науковий обіг та уточнення окремих понять, зокрема: «публічне адміністрування у сфері національної безпеки і оборони» як законодавчо регламентована публічно-владна управлінська діяльність місцевих органів влади, що здійснюється через систему місцевих державних адміністрацій, а також органів місцевого самоврядування відповідно до реалізації національних інтересів у найважливіших сферах життєдіяльності з метою забезпечення публічного інтересу у сфері національної безпеки і оборони; «місцеві органи влади в Україні» як система органів місцевого самоврядування (представницькі та виконавчі органи громад) та місцеві державні адміністрації (органи виконавчої влади); «публічно-правове формування системи місцевих органів влади у сфері безпеки та оборони» як узгоджена за цілями і стратегічними пріоритетами діяльність місцевих органів влади на засадах системної взаємодії, що складається з мети, функцій, завдань, керівних ідей, принципів і методів, стратегічних наративів і реалізується комплексом пов’язаних та скоординованих заходів у межах їхніх законодавчо визначених повноважень; «стратегія розвитку місцевих органів влади» як процес визначення пріоритетів для формування конкурентних переваг шляхом розвитку та узгодження власних сильних сторін у сфері національної безпеки і оборони відповідно до місцевих потреб з метою адекватного реагування на зміни у безпековому середовищі та оцінювання реальних спроможностей, координації потенціалу з іншими суб’єктами забезпечення національної безпеки, з одночасним уникненням дублювання повноважень із центральними органами виконавчої влади»; «принцип безпекоцентризму» як принцип об’єктивації процесів державного управління шляхом їхнього співставлення з цілями та державною політикою національної безпеки.
наукові підходи щодо: усвідомлення і розуміння місцевих органів влади як ключового суб’єкта управління у сфері безпеки та оборони України; формування їхньої системи у цій сфері як узгодженої за цілями та стратегічними пріоритетами діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки на засадах системної взаємодії щодо мети, функцій та завдань, керівних ідей, принципів і методів, стратегічних наративів, що реалізується комплексом пов’язаних та скоординованих заходів у межах визначених законодавством їхніх повноважень;
зміст стратегії управління розвитком місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони на основі уточнення організаційно-функціональних рівнів публічного управління у сфері реалізації державної безпекової політики (стратегічний, загальнодержавний, відомчо-територіальний, місцевий, технологічний), визначення функцій, які відповідають як горизонтальному, так і вертикальному рівням взаємодії;
набули подальшого розвитку:
система повноважень місцевих органів державної влади у сфері національної безпеки і оборони: реалізація державної безпекової політики, забезпечення мобілізаційної підготовки та оборони, здійснення цивільного захисту, інформування центральної влади, організація стратегічної взаємодії;
пропозиції щодо вдосконалення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони в Україні;
обґрунтування нормативно-правового забезпечення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки й оборони України.
Практичне значення одержаних результатів. Основні наукові положення, висновки, а також практичні пропозиції та рекомендації дисертаційної роботи можуть бути враховані під час розробки нормативно-правової бази з питань удосконалення діяльності місцевих органів влади у сфері національної безпеки і оборони, взаємодії місцевих державних та військових адміністрацій, а також управлінських аспектів координації та контролю за їх діяльністю в умовах воєнного стану; в практичній діяльності органів місцевого самоврядування, територіальних громад, сил оборони та безпеки, руху опору, територіальної оборони. Також вони можуть бути застосовані в освітньому процесі закладів вищої освіти, що здійснюють підготовку здобувачів за освітньо-професійними та освітньо-науковими програмами галузі «Публічне управління та адміністрування».
Результати дослідження впроваджено в практичній діяльності Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій, Громадської організації «Інститут геостратегії і стратегічних комунікацій» Глобальної організації союзницького лідерства у поточній діяльності, Маловисківської міської ради Кіровоградської області.
Отримані в процесі дослідження результати, їх апробація та використання у практичній діяльності підтверджують методологію дослідження і свідчать про досягнення поставленої мети й виконання визначених завдань.
Ключові слова :
публічне управління та адміністрування місцеві органи влади органи місцевого самоврядування військова адміністрація військово-цивільна адміністрація територіальні громади повноваження місцевих органів влади національна безпека і оборона функціональна структура національна ідентичність безпекова політика суб’єкт забезпечення національної безпеки стратегічна політика стратегічна взаємодія.
Галузі знань та спеціальності :
D4 Публічне управління та адміністрування
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
2.4 MB
Контрольна сума :
(MD5):03b3e31e623afc4111fb788e7704cbeb
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International