Організаційно-правові механізми розвитку банківських структур в умовах цифровізації
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
17 червня 2026 р.
Автор(и) :
Баранов, Олександр Олександрович
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Баранов, О. О. (2026). Організаційно-правові механізми розвитку банківських структур в умовах цифровізації [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35706
[ДСТУ] Баранов О. О. Організаційно-правові механізми розвитку банківських структур в умовах цифровізації : дис. … доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування. Київ, 2026. 255 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35706
Баранов О.О. Організаційно-правові механізми розвитку банківських структур в умовах цифровізації. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 – Публічне управління та адміністрування, галузь знань 28 – Публічне управління та адміністрування. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення важливої наукової проблеми, що полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні методологічних та прикладних засад організаційно-правових механізмів державного регулювання розвитку банківських структур та розробці практичних рекомендацій щодо їх удосконалення за умов цифровізації в Україні. Актуальність теми визначається тим, що цифрова трансформація банківської системи змінила як канали надання фінансових послуг, так і архітектуру банківської діяльності, порядок обігу даних, моделі ідентифікації, параметри безпеки, режими взаємодії з клієнтом і межі державного регуляторного впливу. Для України ця проблематика посилюється воєнним станом, євроінтеграційним курсом, оновленням правового поля платіжних послуг, розвитком відкритого банкінгу, цифрової ідентифікації, кіберстійкості та потребою узгодження національного регулювання з європейськими підходами і стандартами. Метою дослідження визначено науково-теоретичне обґрунтування методологічних та прикладних засад організаційно-правових механізмів регулювання розвитку банківських структур та розробка практичних рекомендацій щодо їх удосконалення за умов цифровізації в Україні. Об’єктом дослідження є механізми державного регулювання банківських структур. Предметом дослідження є організаційно-правові механізми розвитку банківських структур в умовах цифровізації.
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять положення науки публічного управління та адміністрування, теорії державного регулювання, інституційного аналізу, системного підходу, а також сучасні наукові розробки у сфері цифрової трансформації фінансового і банківського секторів, відкритого банкінгу, цифрової ідентифікації та операційної стійкості банківських структур. У роботі використано концептуально-аналітичний, системний, інституційний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, ризик-орієнтований, сценарний і модельний підходи. Інформаційну базу дослідження становлять вітчизняні та зарубіжні наукові праці, нормативно-правові акти України, акти Національного банку України, стратегічні документи держави, матеріали міжнародних та європейських інституцій, офіційні аналітичні й статистичні джерела з питань регулювання цифрових банківських послуг, обігу даних, цифрової ідентифікації, захисту прав користувачів фінансових послуг і цифрової операційної стійкості.
У дисертації уточнено понятійно-категорійний апарат дослідження публічного управління та державного регулювання розвитку банківських структур в умовах цифровізації. Банківські структури обґрунтовано як інституційно організовані елементи дворівневої банківської системи, включеної до сфери публічного управління, а організаційно-правові механізми державного регулювання їх розвитку – як цілісну систему правових норм, інституційних повноважень, організаційних процедур, цифрових інтерфейсів, наглядових інструментів і засобів ризик-контролю, за допомогою яких держава забезпечує керовану трансформацію банківського сектору. Авторське визначення понять банківські структури, банківська послуга, банківський продукт, цифрова банківська послуга та цифровий банківський продукт дало змогу розмежувати інституційний рівень функціонування банківської системи, функціональну форму банківської діяльності, стандартизовану форму її ринкової пропозиції та цифрові модифікації цих форм. Цифровізацію банківських структур доведено як комплексний об’єкт публічного управління, у якому поєднуються правовий, інституційний, технологічний, сервісний і безпековий виміри. Такий підхід дозволив перейти від розгляду цифровізації як сукупності окремих технологічних рішень до її аналізу як цілісного процесу, що потребує спеціально сконструйованого організаційно-правового механізму державного впливу.
Обґрунтовано структурну будову організаційно-правових механізмів державного регулювання розвитку банківських структур в умовах цифровізації через виокремлення нормативно-правового, інституційного, організаційного, технологічного, ризик-контрольного та оціночного компонентів, що дало змогу визначити функціональне призначення кожного компонента, логіку їхньої внутрішньої взаємодії та місце цифрових технологій у системі публічного управління банківською системою. У процесі дослідження проаналізовано нормативно-правове забезпечення розвитку банківських структур в Україні та світові моделі регулювання цифрових банківських послуг. Показано, що український банківський сектор перейшов від фрагментарної цифровізації до нормативно оформленого цифрового середовища, у якому відкритий банкінг, цифрова ідентифікація, дистанційна взаємодія й електронна автентифікація стали складовими регуляторної архітектури. Водночас чинне правове поле зберігає нерівномірність гармонізації з європейськими підходами, фрагментарність регулювання даних, цифрової операційної стійкості, захисту прав споживачів та відкритої взаємодії на платіжному ринку. Доведено, що результативність державного регулювання залежить від ступеня інтеграції сучасних інструментів у цілісний керований механізм. Окрему увагу приділено інституційним важелям державного сприяння розвитку банківських структур і впровадженню цифрових технологій у банківську діяльність, передусім ролі Національного банку України, Кабінету Міністрів України, Міністерства цифрової трансформації України, державних органів у сфері кіберзахисту, фінансового моніторингу, податкового адміністрування, а також участі професійних об’єднань, фінтех-структур і споживачів фінансових послуг.
Наукову новизну одержаних результатів формує низка взаємопов’язаних положень. Уперше розроблено процесно-орієнтовану модель організаційно-правового забезпечення публічного управління розвитком банківських структур за умов цифровізації в Україні. На відміну від фрагментарних описових підходів, вона поєднує в єдиному управлінському циклі вплив екзогенних і ендогенних чинників, регуляторно-стратегічний, інституційно-координаційний, функціонально-інструментальний, ризик-контрольний та результативно-оціночний контури, етапи реалізації, критерії оцінювання, механізм зворотного зв’язку та процедури коригування регуляторної практики з урахуванням рівня цифрової зрілості банківських структур, безпекових викликів і євроінтеграційних вимог.
Удосконалено понятійно-категорійний апарат дослідження публічного управління та державного регулювання розвитку банківських структур за умов цифрової трансформації; теоретико-методологічне концептуалізування архітектоніки організаційно-правових механізмів державного регулювання розвитку банківських структур в умовах цифровізації; організаційно-правову конфігурацію нормативно-правового та інституційного забезпечення розвитку банківських структур України у контексті цифровізації; напрями поліпшення законодавчого забезпечення розвитку цифрових банківських послуг і продуктів; а також підхід до реалізації контрольної функції держави у банківській системі України на основі ризик-орієнтованого моніторингу, цифрового аудиту й превентивного реагування.
Подальшого розвитку набули положення про адміністративно-правову природу організаційно-правових механізмів розвитку банківських структур, концептуальні підходи до цифровізації банківських структур України як комплексного об’єкта публічного управління та державного регулювання, підходи до порівняльного аналізу й адаптації світового досвіду, а також прикладні положення щодо гармонізації національного регуляторного середовища з європейськими стандартами цифрового банкінгу, захисту даних, операційної стійкості та управління цифровими ризиками.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані у нормотворчій діяльності під час підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері банківської діяльності, цифрових банківських послуг, відкритого банкінгу, електронної ідентифікації, обігу даних, кіберстійкості та захисту прав споживачів фінансових послуг; у діяльності органів публічної влади і регуляторів – для підвищення якості державного регулювання розвитку банківських структур, узгодження компетенцій суб’єктів управління, удосконалення процедур координації, контролю, моніторингу та оцінювання результативності цифрової трансформації банківського сектору; у практичній діяльності банківських структур – при формуванні внутрішніх політик цифрового розвитку, управління ризиками, цифрової взаємодії з клієнтами та адаптації до вимог відкритого банкінгу; у науково-дослідній роботі та навчальному процесі – для подальшого опрацювання проблем публічного управління цифровою трансформацією банківської системи й викладання дисциплін, пов’язаних із публічним управлінням, банківською діяльністю, фінансовим правом, платіжними послугами та цифровою економікою.
Ключові слова: публічне управління та адміністрування, банківська система, банківські структури, банківська діяльність, організаційно-правові механізми, державне регулювання, нормативно-правове забезпечення, інституційна спроможність, цифровізація, цифрова трансформація, відкритий банкінг, блокчейн, кібербезпека, фінансові технології, фінансові послуги, цифрові банківські послуги, цифровий банківський продукт, управління ризиками, фінансова стійкість, кіберстійкість, європейські стандарти.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 281 – Публічне управління та адміністрування, галузь знань 28 – Публічне управління та адміністрування. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення важливої наукової проблеми, що полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні методологічних та прикладних засад організаційно-правових механізмів державного регулювання розвитку банківських структур та розробці практичних рекомендацій щодо їх удосконалення за умов цифровізації в Україні. Актуальність теми визначається тим, що цифрова трансформація банківської системи змінила як канали надання фінансових послуг, так і архітектуру банківської діяльності, порядок обігу даних, моделі ідентифікації, параметри безпеки, режими взаємодії з клієнтом і межі державного регуляторного впливу. Для України ця проблематика посилюється воєнним станом, євроінтеграційним курсом, оновленням правового поля платіжних послуг, розвитком відкритого банкінгу, цифрової ідентифікації, кіберстійкості та потребою узгодження національного регулювання з європейськими підходами і стандартами. Метою дослідження визначено науково-теоретичне обґрунтування методологічних та прикладних засад організаційно-правових механізмів регулювання розвитку банківських структур та розробка практичних рекомендацій щодо їх удосконалення за умов цифровізації в Україні. Об’єктом дослідження є механізми державного регулювання банківських структур. Предметом дослідження є організаційно-правові механізми розвитку банківських структур в умовах цифровізації.
Теоретико-методологічну основу дисертації становлять положення науки публічного управління та адміністрування, теорії державного регулювання, інституційного аналізу, системного підходу, а також сучасні наукові розробки у сфері цифрової трансформації фінансового і банківського секторів, відкритого банкінгу, цифрової ідентифікації та операційної стійкості банківських структур. У роботі використано концептуально-аналітичний, системний, інституційний, порівняльно-правовий, структурно-функціональний, ризик-орієнтований, сценарний і модельний підходи. Інформаційну базу дослідження становлять вітчизняні та зарубіжні наукові праці, нормативно-правові акти України, акти Національного банку України, стратегічні документи держави, матеріали міжнародних та європейських інституцій, офіційні аналітичні й статистичні джерела з питань регулювання цифрових банківських послуг, обігу даних, цифрової ідентифікації, захисту прав користувачів фінансових послуг і цифрової операційної стійкості.
У дисертації уточнено понятійно-категорійний апарат дослідження публічного управління та державного регулювання розвитку банківських структур в умовах цифровізації. Банківські структури обґрунтовано як інституційно організовані елементи дворівневої банківської системи, включеної до сфери публічного управління, а організаційно-правові механізми державного регулювання їх розвитку – як цілісну систему правових норм, інституційних повноважень, організаційних процедур, цифрових інтерфейсів, наглядових інструментів і засобів ризик-контролю, за допомогою яких держава забезпечує керовану трансформацію банківського сектору. Авторське визначення понять банківські структури, банківська послуга, банківський продукт, цифрова банківська послуга та цифровий банківський продукт дало змогу розмежувати інституційний рівень функціонування банківської системи, функціональну форму банківської діяльності, стандартизовану форму її ринкової пропозиції та цифрові модифікації цих форм. Цифровізацію банківських структур доведено як комплексний об’єкт публічного управління, у якому поєднуються правовий, інституційний, технологічний, сервісний і безпековий виміри. Такий підхід дозволив перейти від розгляду цифровізації як сукупності окремих технологічних рішень до її аналізу як цілісного процесу, що потребує спеціально сконструйованого організаційно-правового механізму державного впливу.
Обґрунтовано структурну будову організаційно-правових механізмів державного регулювання розвитку банківських структур в умовах цифровізації через виокремлення нормативно-правового, інституційного, організаційного, технологічного, ризик-контрольного та оціночного компонентів, що дало змогу визначити функціональне призначення кожного компонента, логіку їхньої внутрішньої взаємодії та місце цифрових технологій у системі публічного управління банківською системою. У процесі дослідження проаналізовано нормативно-правове забезпечення розвитку банківських структур в Україні та світові моделі регулювання цифрових банківських послуг. Показано, що український банківський сектор перейшов від фрагментарної цифровізації до нормативно оформленого цифрового середовища, у якому відкритий банкінг, цифрова ідентифікація, дистанційна взаємодія й електронна автентифікація стали складовими регуляторної архітектури. Водночас чинне правове поле зберігає нерівномірність гармонізації з європейськими підходами, фрагментарність регулювання даних, цифрової операційної стійкості, захисту прав споживачів та відкритої взаємодії на платіжному ринку. Доведено, що результативність державного регулювання залежить від ступеня інтеграції сучасних інструментів у цілісний керований механізм. Окрему увагу приділено інституційним важелям державного сприяння розвитку банківських структур і впровадженню цифрових технологій у банківську діяльність, передусім ролі Національного банку України, Кабінету Міністрів України, Міністерства цифрової трансформації України, державних органів у сфері кіберзахисту, фінансового моніторингу, податкового адміністрування, а також участі професійних об’єднань, фінтех-структур і споживачів фінансових послуг.
Наукову новизну одержаних результатів формує низка взаємопов’язаних положень. Уперше розроблено процесно-орієнтовану модель організаційно-правового забезпечення публічного управління розвитком банківських структур за умов цифровізації в Україні. На відміну від фрагментарних описових підходів, вона поєднує в єдиному управлінському циклі вплив екзогенних і ендогенних чинників, регуляторно-стратегічний, інституційно-координаційний, функціонально-інструментальний, ризик-контрольний та результативно-оціночний контури, етапи реалізації, критерії оцінювання, механізм зворотного зв’язку та процедури коригування регуляторної практики з урахуванням рівня цифрової зрілості банківських структур, безпекових викликів і євроінтеграційних вимог.
Удосконалено понятійно-категорійний апарат дослідження публічного управління та державного регулювання розвитку банківських структур за умов цифрової трансформації; теоретико-методологічне концептуалізування архітектоніки організаційно-правових механізмів державного регулювання розвитку банківських структур в умовах цифровізації; організаційно-правову конфігурацію нормативно-правового та інституційного забезпечення розвитку банківських структур України у контексті цифровізації; напрями поліпшення законодавчого забезпечення розвитку цифрових банківських послуг і продуктів; а також підхід до реалізації контрольної функції держави у банківській системі України на основі ризик-орієнтованого моніторингу, цифрового аудиту й превентивного реагування.
Подальшого розвитку набули положення про адміністративно-правову природу організаційно-правових механізмів розвитку банківських структур, концептуальні підходи до цифровізації банківських структур України як комплексного об’єкта публічного управління та державного регулювання, підходи до порівняльного аналізу й адаптації світового досвіду, а також прикладні положення щодо гармонізації національного регуляторного середовища з європейськими стандартами цифрового банкінгу, захисту даних, операційної стійкості та управління цифровими ризиками.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що обґрунтовані в дисертації теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані у нормотворчій діяльності під час підготовки пропозицій щодо вдосконалення законодавства України у сфері банківської діяльності, цифрових банківських послуг, відкритого банкінгу, електронної ідентифікації, обігу даних, кіберстійкості та захисту прав споживачів фінансових послуг; у діяльності органів публічної влади і регуляторів – для підвищення якості державного регулювання розвитку банківських структур, узгодження компетенцій суб’єктів управління, удосконалення процедур координації, контролю, моніторингу та оцінювання результативності цифрової трансформації банківського сектору; у практичній діяльності банківських структур – при формуванні внутрішніх політик цифрового розвитку, управління ризиками, цифрової взаємодії з клієнтами та адаптації до вимог відкритого банкінгу; у науково-дослідній роботі та навчальному процесі – для подальшого опрацювання проблем публічного управління цифровою трансформацією банківської системи й викладання дисциплін, пов’язаних із публічним управлінням, банківською діяльністю, фінансовим правом, платіжними послугами та цифровою економікою.
Ключові слова: публічне управління та адміністрування, банківська система, банківські структури, банківська діяльність, організаційно-правові механізми, державне регулювання, нормативно-правове забезпечення, інституційна спроможність, цифровізація, цифрова трансформація, відкритий банкінг, блокчейн, кібербезпека, фінансові технології, фінансові послуги, цифрові банківські послуги, цифровий банківський продукт, управління ризиками, фінансова стійкість, кіберстійкість, європейські стандарти.
Ключові слова :
публічне управління та адміністрування банківська система банківські структури банківська діяльність організаційно-правові механізми державне регулювання нормативно-правове забезпечення інституційна спроможність цифровізація цифрова трансформація відкритий банкінг блокчейн кібербезпека фінансові технології фінансові послуги цифрові банківські послуги цифровий банківський продукт управління ризиками фінансова стійкість кіберстійкість європейські стандарти. public governance and administration the banking system banking structures banking activities organisational and legal mechanisms state regulation regulatory framework institutional capacity digitalisation digital transformation open banking blockchain cybersecurity financial technologies financial services digital banking services digital banking products risk management financial stability cyber resilience European standards
Галузі знань та спеціальності :
D4 Публічне управління та адміністрування
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
3.71 MB
Контрольна сума :
(MD5):cb87f3a043b2fc5d666a80f03f2e7755
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International