Лінгвістичні аспекти «неприродної» наратології: образ автора неіснуючого тексту

Бацевич, Ф. С. (2019). Лінгвістичні аспекти «неприродної» наратології: образ автора неіснуючого тексту. Studia Linguistica, (15), 17–30. https://doi.org/10.17721/StudLing2019.15.17-30

У статті на матеріалі збірки оповідань відомого польського письменника-фантаста Станіслава Лема «Абсолютна порожнеча» («Doskonała prόżnia»), яка являє собою рецензії на неіснуючі тексти, апробуються прийоми аналізу в межах так званої «неприродної» наратології. У подібних оповідних структурах автором формуються, а адресатом когнітивно опрацьовуються: (а) нові типи таких структур (схем), які не породжуються в неодивнених текстах; (б) нові наративні стратегії, зокрема, референтна частина текстової історії може містити акторів, неможливих у «нормальних» текстах; (в) наративні підходи до формування й оцінки оповідних структур, в яких наявні неіснуючі в реальності об’єкти, особи і т. ін.; (г) способи «відтворення» образів неіснуючих авторів неіснуючих текстів в «тілі» інших текстів (зокрема паратекстів на зразок рецензій). Доведено, що художні наративи, в яких відтворюються неіснуючі тексти, вимагають від адресата додаткових когнітивних зусиль осмислення породжуваних у них комунікативних смислів. Найважливішим джерелом утілення таких смислів стає особлива логіка сприйняття і представлення світу, нехарактерна, наприклад, для «класичного» мовленнєвого жанру рецензії. З позицій лінгвістичної прагматики в таких текстах втілюється особливі точки зору, емпатії, способи їхнього фокусування. Точка зору автора щодо неіснуючого тексту, його реконструкція в паратекстах формує зміщений фокус емпатії, а найголовніше – породжує неузуальні комунікативні смисли, сприйняття яких потребує від адресата (читача, слухача) додаткових когнітивних і психологічних зусиль.