Психологічні особливості самоставлення особистості: аналіз концепцій та підходів

Кідалова, К. С. (2018). Психологічні особливості самоставлення особистості: аналіз концепцій та підходів. Український психологічний журнал, 2(8), 48–58.

Прийняття себе, позитивне ставлення до себе є умовою гармонійного існування та високого рівня розвитку самоідентифікації особистості. Самоставлення здійснює детермінацію соціальної поведінки, впливає на успішність будь-якої діяльності та особистісної самореалізації людини. З усім тим, дослідники виокремлюють різні значущі його аспекти. Ставлення до себе трактують як сукупність емоційних переживань і оцінних суджень особистості щодо самої себе; як самооцінку і самоприйняття; як переконаність в імпонуванні іншим людям; почуття власної компетентності, прихильності й симпатії до себе; особистісну рису тощо. Аналіз основних підходів до трактування феномену самоставлення у сучасній психології свідчить, що проблема самоставлення опосередковано розроблялася в контексті досліджень самооцінки, самосвідомості та ін. Ставлення людини до себе має прояв у різних формах, а саме як: афективний компонент самосвідомості (самоставлення у структурі самосвідомості та самосприймання); риса особистості (самоставлення у структурі особистості); компонент саморегуляції (самоставлення в системі саморегуляції); чинник впливу на сприймання інших людей (самоставлення у структурі міжособистісних зв’язків). У контексті проблеми саморозуміння самоставлення розглядається як його емоційний компонент, поряд із когнітивним (самопізнання); мотиваційним (самоінтерес) та поведінковим (дії, пов’язані із розумінням себе). У сучасній психології здебільшого йдеться про тримірну структуру самоставлення, яка складається з: позитивного оцінного самоставлення (самоповага), позитивного емоційного самоставлення (аутосимпатія) і негативного самоставлення (самоприниження). З усім ці три виміри за своїм змістом мають кілька модальностей. Система самоставлень є поліфункціональною. Самоставлення є процесом і результатам, динамічною ієрархічною системою, що містить взаємоперетворювані, у різний спосіб пов’язані та ієрархічно влаштовані підсистеми.