Пряма мова у грецькому романі І-ІІІ ст.

Чернюх, Б. (2021). Пряма мова у грецькому романі І-ІІІ ст. Studia linguistica, (19), 146-157. https://doi.org/10.17721/StudLing2021.19.146-157

Засоби вираження прямої мови у грецькому романі (Харітон, Лонг, Ахіл Татій, Ксенофонт Ефеський) представлені як дієсловами, так і іменними та прономінальними фразами, у яких сема «мовлення» імплікується іменником або контекстом. Домінуючим засобом впровадження прямої мови у них є дієслова в особових і неособових формах, серед яких існує поділ на гіпероніми (λεγω, φημι) та гіпоніми (βοαω, αποκρινομαι, κραζω тощо). До останніх також належать дієслова, які у певному контексті наближаються до дієслів мовлення (γραφω, κλαιω). Здебільшого пряму мову впроваджують гіпероніми, виступаючи приблизно у рівних частках. Досліджувані тексти виявляють розбіжності у розташуванні маркерів прямої мови залежно від їх характеру, які переважно представлені у пре- та інтрапозиції: гіпероніми розташовуються на початку (λεγω) і всередині (φημι) прямої мови, тоді як гіпоніми та іменні фрази займають препозитивне положення. Для діалогічних партій властивим також є відсутність експліцитного маркування прямої мови.