ТРАНСПОРТНІ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНІ МЕРЕЖІ ЯК ІНФОРМАЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ДЛЯ ОТРИМАННЯ ВІДОМОСТЕЙ ЗНАЧУЩИХ ДЛЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ: ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Метелев, О. П. (2019). TRANSPORT TELECOMMUNICATION NETWORKS AS AN INFORMATION MEDIUM FOR OBTAINING INFORMATION RELEVANT TO CRIMINAL PROCEEDINGS: PROBLEMATIC ISSUES OF LEGAL REGULATION. Вісник кримінального судочинства(4), 161–173. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.4/161-173

Анотація. Науково-технічний прогрес, а також стрімкий розвиток інформаційних технологій, формування інформаційного суспільства, впровадження телекомунікаційних систем та мереж в усі життєво важливі процеси, доступність засобів цифрового зв’язку та передачі інформації обумовило необхідність застосування нових методів боротьби зі злочинами в новому інформаційному (кібернетичному) просторі, цьому штучно створеному середовищі, невід’ємною складовою якого є транспортні телекомунікаційні мережі (ТТМ). Екстериторіальний характер транспортних телекомунікаційних мереж та систем разом із глобальною мережею Інтернет в значній мірі ускладнює їх правове регулювання, оскільки іноді досить складно визначити, до юрисдикції якої держави відноситься кримінальне правопорушення. Отже, при проведенні негласних розшукових (слідчих) дій виникає закономірне питання щодо правомірності роботи в інформаційному середовищі транспортної телекомунікаційної мережі для отримання цифрових доказів в інтересах кримінального провадження.
Мета статті: дослідити проблемні питання правового регулювання при роботі в транспортних телекомунікаційних мережах для отримання відомостей значущих для кримінального провадження під час проведення негласних (слідчих) розшукових дій.
У роботі звертається увага на недостатній рівень наукових досліджень у висвітленні проблемних питань вивчення транспортних телекомунікаційних мереж як інформаційного середовища для законного отримання цифрових доказів в інтересах кримінального судочин-
ства. Аналізуються норми вітчизняного законодавства, які регулюють суспільні відносини в цій сфері, а також наводиться практика Європейського Суду з прав людини, яка викриває деякі «білі плями» в національних законодавствах щодо забезпечення законності та захисту прав людини під час проведення негласних заходів по втручанню у приватне спілкування в інформаційному середовищі транспортних телекомунікаційних мереж.
З урахуванням екстериторіального характеру інформаційного (кібернетичного) простору робиться висновок щодо необхідності чіткого законодавчого регулювання процесуальної діяльності в транспортних телекомунікаційних мережах для забезпечення в цій сфері суспільних відносин безпеки особистості, суспільства і держави в цілому.
У статті також розглядаються різні підходи щодо юридичних розбіжностей під час розслідувань злочинів у кіберпросторі. Ставиться питання щодо визначення місця злочину в інформаційному (кібернетичному) просторі, робиться спроба дати дефініцію «місця вчинення злочину» та надаються пропозиції щодо удосконалення законодавства.