ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ НАУКОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Холоденко, Н. О. (2019). THEORETICAL FOUNDATIONS OF SCIENTIFIC SUPPORT OF JUDICIAL ACTIVITY. Вісник кримінального судочинства(4), 130–137. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2019.4/130-137

Анотація. Незалежна, легітимна, ефективна судова влада в державі є необхідною умовою сталого розвитку суспільства, гарантією належного здійснення функції правосуддя як важливого компоненту утвердження та розвитку демократичного режиму. Як справедливо наголошують міжнародні інституції, «правосуддя має на меті вирішення спорів між сторонами і шляхом ухвалення рішень відігравати як «нормативну», так і «просвітницьку» роль, надаючи громадянам відповідні настанови, інформацію та гарантії щодо права та його практичного застосування». Тому в умовах триваючої судової реформи, яка дестабілізує діяльність судової влади загалом і правозастосовну практику зокрема, важливе значення мають фундаментальні речі, які забезпечують можливість інституту судового захисту виконувати покладені на нього функції. Серед них чільне місце відводиться науковому забезпеченню судової діяльності. Адже саме наука здатна спрогнозувати напрями розвитку суспільних відносин і судової практики, вирішити питання правових колізій та існуючих у законодавстві прогалин. Тому наука повинна бути невід’ємним «супутником» діяльності суду, чільне місце в якій відведено правозастосуванню.
Метою статті є аналіз змісту категорії «наукове забезпечення судової діяльності» та формулювання відповідного поняття.
У результаті проведеного аналізу отримано такі висновки:
Наукове забезпечення судової діяльності в своїй основі передбачає інтелектуальну творчу діяльність певних суб’єктів, які володіють спеціальними знаннями та навиками, спрямовану на створення знань та/або пошук способів їх застосування для потреб і на благо судової діяльності.
На відміну від інших сфер організаційного забезпечення, наукове забезпечення діяльності судів завжди передбачає використання методологічного інструментарію у поєднанні з теоретичними розробками та емпіричними даними. Воно дозволяє застосовувати інноваційні підходи в процесі здійснення правосуддя та скеровувати розвиток судової системи у русло відповідності суспільному запиту. Завдяки йому відбувається зміна світогляду суддів і правозастосовної практики.
Крім того, наукове забезпечення судової діяльності є проявом взаємозв’язків судової системи із «зовнішнім світом», завдяки чому розвивається її транспарентність.
Таким чином, поняття наукового забезпечення судової діяльності постає як система суб’єктів, видів їх інтелектуальної діяльності та засобів, заснованих на методології наукового пізнання та наукових принципах, функціонування якої спрямоване на задоволення потреб, що виникають у діяльності судів.