ВПЛИВ «ДИЛЕМИ В’ЯЗНЯ» НА УКЛАДАННЯ УГОД ПРО ВИЗНАННЯ ВИНУВАТОСТІ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ

Плахотнік, О. В. (2019). The influence of «prisoner’s dilemma» for concluding an agreement on the recognition of guilt in criminal proceedings. Вісник кримінального судочинства(1), 26–36.

Анотація. Дилема в’язня є класичною дилемою теорії ігор. Теорія ігор як теорія математичних моделей прийняття оптимальних рішень в умовах конфлікту може знаходити вирішення найскладніших теоретичних питань з відповідною вірогідністю та математичною точністю.
У класичній дилемі в’язня розглядається максимальний виграш одного підозрюваного по відношенню до іншого та різні види співпраці. Розглядається співпраця підозрюваних зі слідством та співпраця між підозрюваними заради виграшу у слідства. У процесуальному значенні теорія ігор може вирішувати питання укладання угоди про визнання винуватості. Математичні моделі можуть вирішувати не лише питання кількісних показників та статистики застосування угод про визнання винуватості. Ці моделі можуть допомагати у прийнятті оптимальних рішень сторонами кримінального провадження щодо укладання угод про визнання винуватості на практиці. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим посідає особливе місце у кримінальному провадженні. Застосовуючи теорію ігор для прийняття оптимальних рішень у кримінальному провадженні, можна досягти бажаного результату за відповідних умов. Такий результат математично визначений. Кожне рішення у кримінальному провадженні приймається за відповідних умов, що збільшує вірогідність настання прогнозованого результату. Математичні моделі опосередковано впливають на процесуальні інтереси сторін кримінального провадження. Змагаючись, сторони розроблятимуть оптимальні стратегії для досягнення максимально вигідних процесуальних результатів. Наслідком таких стратегій може бути укладена угода про визнання винуватості. Укладання угоди про визнання винуватості може бути вигідним варіантом для всіх сторін кримінального провадження, а розуміння дилеми в’язня з позиції теорії ігор може підвищити ефективність укладання такого виду угод. Дилема в’язня математично визначає те, що за певних у дилемі в’язня умов співпраця підозрюваних зі слідством чітко домінує над мовчанням підозрюваних. Матриця дилеми в’язня передбачає чотири варіанти розвитку подій. Вірогідність укладання угоди про визнання винуватості за визначених умов дорівнює 75%. За принципом Парето укладання угоди про визнання винуватості збільшує ефективність досудового розслідування у пропорції 20/80, з яких 20% зусиль слідства призводять до 80% процесуального результату у формі угоди про визнання винуватості.