Затримання як захід забезпечення належної правової процедури у кримінальному процесі

Волобуєв, А. (2024). Detention as a measure to ensure due legal procedure in criminal proceedings. Вісник кримінального судочинства(1), 8–17. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/8-17

У статті досліджено проблемні питання інституту затримання з точки зору забезпечення належної правової процедури під час здійснення кримінального провадження. Метою статті є визначення на основі аналізу чинного кримінального процесуального законодавства та наукових публікацій сутності затримання як примусового заходу забезпечення належної правової процедури та формулювання пропозицій щодо удосконалення окремих правових норм. Для цього аналізуються два види затримання у кримінальному провадженні: (1) затримання підозрюваного чи обвинуваченого на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою приводу (ст. 187–191 КПК України); (2) затримання особи без ухвали слідчого судді чи суду (ст. 207–208 КПК України).
Відзначається, що затримання особи без ухвали слідчого судді або суду є примусовою процесуальною дією, яка здійснюється до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і початку досудового розслідування. Таке затримання відбувається у зв’язку з вчиненням діяння, передбаченого чинним законодавством про кримінальну відповідальність, що є ознакою кримінального провадження (п. 10 ст. 3 КПК України).
Метою затримання є припинення кримінального правопорушення, забезпечення притягнення винної особи до кримінальної відповідальності та підвищення ефективності досудового розслідування в цілому. У цьому сенсі затримання особи на місці вчинення (або замаху) кримінального правопорушення без ухвали слідчого судді чи суду може розглядатися як юридичний факт, що містить приводи і підстави для початку досудового розслідування.
Звертається увага, що чинне кримінальне процесуальне законодавство щодо інституту затримання містить низку суперечностей і прогалин, які роблять його незбалансованим і не здатним забезпечити належної (справедливої) правової процедури. Це стосується, насамперед, правового регулювання затримання особи без ухвали слідчого судді чи суду, яке містить неточності та суперечності у формулюванні підстав затримання осіб, які вчиняють злочини та кримінальні проступки, строків утримання підозрюваних і заплутаності процесуальних приписів.
Для усунення недоліків пропонується внести в ст. 298–2 КПК України таку редакцію:«Особу, яка вчинила кримінальний проступок, може бути затримано:


не більш як на три години з моменту фактичного затримання для складання протоколу;


до двадцяти чотирьох годин, якщо особа перебуває у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння та може завдати шкоди собі або оточуючим;


до сімдесяти двох годин для встановлення особи, проведення медичного освідування та з’ясування інших обставин вчинення складного кримінального проступку.»


Ключові слова: кримінальне провадження, процесуальний примус, належна правова процедура, законне затримання, підозрювана особа.