Інституційна модель державного реагування на корисливі злочини у сфері вищої освіти

Стефанов, Д. (2024). Institutional model of state response to profit-motivated crimes in the higher education sector. Вісник кримінального судочинства(1), 235–249. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2024.1-2/2024/235-249

У статті досліджується інституційна модель державного реагування на корисливі злочини у сфері вищої освіти України станом на травень 2024 р. Метою статті є розроблення цілісної моделі, здатної забезпечити належну кримінально-правову протидію, фінансовий контроль і превенцію академічної корупції в межах чинного нормативного поля.
У вузькому кримінально-правовому вимірі корисливі злочини визначено як умисні посягання з корисливим мотивом, що безпосередньо передбачені нормами Кримінального кодексу; у широкому соціально-правовому сенсі — усі зловживання, які завдають шкоди публічним фінансам та доброчесності освітнього процесу. Інституційна модель включає: Міністерство освіти і науки (МОН), Національне агентство з питань забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК), Національне антикорупційне бюро (НАБУ), Державне бюро розслідувань (ДБР), органи прокуратури та внутрішні підрозділи закладів вищої освіти (ЗВО).
Емпіричні дані за 2023 р. засвідчили, що НАБУ та ДБР скерували до суду 30 справ проти посадовців університетів, однак лише 27 % внутрішніх уповноважених ЗВО мали ресурси для власних перевірок, а 38 % антикорупційних програм залишаються формальними. Основними проблемами визначено: конфлікт інтересів керівництва, відсутність автономних внутрішніх розслідувань, обмежену публічність дисциплінарних матеріалів та м’яку судову практику.
Запропоновано такі заходи:


Створення незалежних наглядових рад при ЗВО з правом ініціювати службові розслідування;


Впровадження обов’язкової цифрової прозорості бюджетних операцій та обов’язкового оприлюднення рішень комісій з доброчесності;


Інтеграція аналітичних платформ БЕБ і НАЗК у єдиний цифровий майданчик під координацією МОН.


Проблеми документування корисливих злочинів у ЗВО досліджено трьома доповнювальними методами:– Нормативний аналіз Закону «Про оперативно-розшукову діяльність» і КПК, який виявив затримки з санкціонуванням НСРД і нечіткі правила роботи з цифровими доказами, що позбавляє оперативників «вікна можливостей» для фіксації злочину;– Контент-аналіз 49 судових рішень (2021–2024 рр.), що показав найчастіше відхилення матеріалів НСРД і електронних бухгалтерських баз ЗВО через порушений ланцюг зберігання даних та використання несертифікованого ПЗ;– Кейс-стаді трьох резонансних проваджень НАБУ та ДБР, які засвідчили, що навіть за наявності агентурних напрацювань розслідування гальмується через брак експрес-економічних експертиз і несинхронізованість дій оперативних та слідчих підрозділів.
Сукупність цих чинників формує високу латентність правопорушень і сприяє їх зведенню до дисциплінарних порушень, що підриває невідворотність кримінальної відповідальності у сфері вищої освіти. Дотримання запропонованих рекомендацій дозволить створити більш ефективну систему протидії та запобігання корисливим злочинам у вищих навчальних закладах.
Ключові слова: корисливі злочини, вища освіта, антикорупційна політика, інституційна модель, НАБУ, НАЗК, внутрішній аудит, оперативно-розшукова діяльність, досудове розслідування.