ФУНКЦІЇ АДВОКАТА В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Щирук, М. М. (2021). FUNCTIONS OF THE DEFENDER IN THE CRIMINAL PROCESS. Вісник кримінального судочинства(3), 167–183. https://doi.org/10.17721/2413-5372.2021.3-4/167-183

Анотація. У статті розглядаються проблемні питання функцій адвоката в кримінальному процесі.
Метою статті є доктринальне визначення функцій адвоката у вітчизняному кримінальному процесі на основі результатів аналізу доктринального тлумачення поняття функції у кримінальному процесі, доктринального розуміння статусу адвоката та захисту, та їх функцій у кримінальному процесі.
На підставі проведеного аналізу наукових джерел, а також положень національного процесуального законодавства досліджено поняття, зміст та види функцій адвоката у кримінальному процесі. Сформульовано авторське визначення поняття кримінальних процесуальних функцій. Доведено, що адвокат у кримінальному процесі здійснює три функції: захист; представництво; консультативно-правова допомога. Дано визначення цих функцій та розкрито їх зміст.
Функція захисту як вид адвокатської діяльності полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до кримінальної відповідальності у кримінальному судочинстві.
Функція представництва як вид адвокатської діяльності полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в кримінальному процесі, а саме в реалізації прав та обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та свідка.
Функція консультативно-правової допомоги як вид адвокатської діяльності полягає в наданні правової інформації, консультацій і роз’яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Доводиться, що у порівнянні зі ст. 48 КПК України 1960 р., у КПК України 2012 р. (статті 46–54) законодавець значно розширив перелік підстав, за наявності яких захисник після його залучення у кримінальне провадження має право відмовитися від виконання своїх обов’язків.
Наголошується, що чинний КПК України значно покращив правовий статус захисника, порівняно із КПК України 1960 р., що проявляється, зокрема, у встановленні додаткових процесуальних прав та особливому порядку його вступу у кримінальне провадження.