ФОЛЬКЛОР І ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО: ПРАВОВІ СМИСЛИ В УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ТРАДИЦІЯХ

ІВАНОВСЬКА, О. (2023). FOLKLORE AND CUSTOMARY LAW: LEGAL MEANINGS IN UKRAINIAN FOLK TRADITIONS. Folia Philologica(6), 13–22. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2023/6/2

Фольклор є ключовим джерелом для розуміння основ правових відносин у традиційному українському суспільстві. Пропонована стаття фокусується на звичаєвому праві як архаїчній формі правовідносин, що розвинулася як творчий продукт із характерними рисами фольклорного тексту – варіативністю, анонімністю, синкретичністю, де обряд стає інструментом прояву та реалізації звичаю, роблячи його публічним. Народнопоетична творчість у цьому контексті постає найдавнішим джерелом правової культури українців. Дослідження підкреслює, що тексти фольклору містять суттєві елементи, що допомагають виявити характерні особливості традиційних правових систем, зокрема трудових відносин, обрядовості, соціальних контрактів і договорів купівлі-продажу. Філологічний підхід до дешифрування реліктів права, заснований на аналізі народних казок, пісень, прислів’їв, приказок і обрядовості, є новаторським напрямом у дослідженні фольклору та гуманітаристики загалом. Через цей підхід стаття виявляє різноманіття культурних традицій, що слугували правовою основою в українському суспільстві, а також показує, як звичаї регулювали трудові та соціальні відносини. Розвідка пропонує новий погляд на значення народнопоетичних текстів як на джерело правової культури, демонструючи, як вони відображають і формують суспільні норми, закріплюючи їх колективними ритуалами та обрядовістю. Такий підхід допомагає виявити приховані значення та правові принципи, що визначали традиційне життя, роблячи їх доступними для сучасного читача. Автор дослідження звертає увагу на недостатньо апробовані шляхи осягнення специфіки самобутньої української правової культури через декодування юридичної семантики уснословесних текстів, обрядодій актантів регулярних практик. Пропоновані ідеї опираються на досвід вивчення історії українського звичаєвого права ученими Університету Святого Володимира та авторське тлумачення фольклору як семіосфери традиційних смислів, де правові сенси є посутніми, а варіативна та публічна форма їх вираження через обрядову текстему має санкціонуючу силу та є частиною колективної комунікації.