Право на інформацію: комунікативна свобода, сфера конституційного захисту, підстави обмеження

Кравченко, M. (2021). Право на інформацію: комунікативна свобода, сфера конституційного захисту, підстави обмеження. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, (117), 44–49. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2021/2.117-8

Статтю присвячено визначенню місця права на інформацію у системі комунікативних свобод, конкретизації сфери конституційного захисту та з'ясуванню критеріїв для його обмеження.
Під час проведення дослідження використано широкий спектр загальнонаукових і спеціально-юридичних методів наукового пізнання, зокрема: логічний, історичний, порівняльно-правовий і системно-структурний методи дослідження.
Важливе значення для досягнення поставленої мети дослідження мав аналіз вітчизняної та німецької юридичної літератури, присвяченої праву на інформацію. Особливе пізнавальне значення мало дослідження рішень Конституційного Суду України та рішень Федерального Конституційного Суду Німеччини, присвячених тлумаченню цього фундаментального права людини.
У результаті проведеного дослідження автором констатовано, що право на інформацію належить до системи комунікативних свобод. Як окрема комунікативна свобода воно активно взаємодіє з іншими свободами, наприклад свободою вираження поглядів, свободою преси, свободою кіно тощо. Причому право на інформацію підпорядковане загальній меті комунікативних свобод – бути інструментом комунікації приватної особи із суспільством, реальною можливістю для вираження та передачі її поглядів, переконань і думок іншим приватним особам.
Право на інформацію захищає доступ до публічної інформації не окремої групи приватних осіб, а відповідне право кожної приватної особи. Крім того, це право не варто сприймати як право на обмеження доступу до певної інформації. Враховуючи це, сфера захисту права на інформацію полягає у захисті права кожного на доступ до інформації, яка міститься у загальнодоступних джерелах інформації. Саме така інформація є джерелом для формування поглядів та переконань у приватних осіб. Відповідний підхід має знайти своє відображення у наступних інтерпретаційних актах Конституційного Суду України, присвячених тлумаченню права на інформацію.
Указане фундаментальне право людини може зазнавати обмеження. Однак, таке втручання у здійснення цього права приватних осіб не повинно перетворитися на цілковите його нівелювання. Тому поряд із суто нормативними підставами обмеження права на інформацію визначено додаткові критерії, згідно з якими має оцінюватися кожен окремий випадок обмеження цього права приватних осіб.