«МІСЦЕ ПАМ’ЯТІ» – КІНОТЕАТР «УКРАЇНА»: ХУДОЖНЄ ОСМИСЛЕННЯ АКЦІЇ ПРОТЕСТУ ШІСТДЕСЯТНИКІВ

ДАНИЛЕНКО, Л. (2024). ‘PLACE OF MEMORY’ – CINEMA «UKRAINE»: ARTISTIC INTERPRETATION OF THE PROTEST OF THE SIXTIERS. Folia Philologica(8), 16–23. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2024/8/3

Стаття присвячена проблемі постколоніальної пам’яті в художньому осмисленні сучасної української прози. Аспекти дослідження вибудувані на основі теорії про «місця пам’яті», яка пропонує уважно вивчати опорні «точки» в досвіді минулого. Вказано, що певний об’єкт стає «місцем пам’яті» завдяки знаковим подіям та особистостям, причетних до нього. У зв’язку з цим вивчено особливості зображення місця, що стало пам’ятним для українців у контексті антирадянського протистояння в часи тоталітаризму. Це місце – кінотеатр «Україна» в Києві, де на прем’єрі фільму «Тіні забутих предків» 4 вересня 1965 р. відбулася публічна акція протесту проти репресій у СРСР. Літературознавчий аналіз здійснено на прикладах романів С. Дзюби й А. Кірсанова «Заборонений» та Т. і О. Литовченків «Книга Застою». Оскільки письменники відтворили подію-факт, описавши її хронологію та вчинки конкретних особистостей (Івана Дзюби, Василя Стуса, В’ячеслава Чорновола, Сергія Параджанова та ін.), то дослідження потребувало опори на дискурс щодо художньої документалістики. Звернено увагу, що автори обох романів зосередилися на відтворенні глядацької зали, закцентували увагу на її винятковому стані – проживання акції протесту. Концентрація головних подій в одному просторі дала можливість письменникам показати емоційні моменти, поведінку головних персонажів, реакцію присутніх, а також символізувати знакові фрази, увиразнити зорові і звукові деталі. У дослідженні визначено індивідуальні авторські підходи до образотворення «місця пам’яті» – кінотеатру «Україна» в дуже знаковий момент. С. Дзюба, А. Кірсанов, Т. і О. Литовченки знайшли свої ракурси бачення, по-своєму скористалися інтертекстом, вибудували сюжети з різним обсягом домислів. Питання художнього осмислення постколоніальної пам’яті в сучасній прозі досі актуальне. Подальших наукових розвідок потребує висвітлення письменниками «місць пам’яті» – ціннісних знаків, що пов’язують із минулим і заохочують до пізнання ідентичності.