Андроцентризм в українській мові та словниках: початок XX ст. і сучасність

Томіленко, Л. М. (2023). Андроцентризм в українській мові та словниках: початок ХХ ст. і сучасність. Studia Linguistica, (22), 116–125. https://doi.org/10.17721/StudLing2023.22.116-125

У статті на матеріалі трьох відомих російсько-українських словників початку ХХ ст. розглянуто особливості подання лексики на позначення осіб, зокрема у формі чоловічого роду.
Цілісний аналіз різних груп лексики в обраних словниках можемо виконати завдяки створеним на основі паперових джерел цифрових лексикографічних систем та іменникової бази даних, що мають широкі пошукові можливості.
Проведене дослідження демонструє наявність у перекладних джерелах початку ХХ ст. значної кількості одиниць на позначення осіб. Переважну частину їх становлять іменники у формі чоловічого роду. Найширшою серед усіх груп виявилася лексико-семантична група на позначення осіб за видом діяльності, професією, фахом, посадою і т. ін. У цій групі зафіксовано іменники обох родів, хоча кількісно переважають субстантиви чоловічого роду. Послідовно без фемінних відповідників у загальномовних словниках (і попередньої епохи, і сучасних) подано лише професійні найменування, що є запозиченими словами зі складниками -лог, -граф, -метр.
Тільки у формі чоловічого роду перекладні лексикографічні праці фіксують і назви осіб за військовими посадами, званнями, місцем проходження служби тощо та переважну частину найменувань на позначення релігійно-церковних титулів, санів і т. ін. Подібну ситуацію спостерігаємо й у сучасних джерелах.
На відміну від лексикографічної практики, у сучасній українській мові (головно – у ЗМІ) спостерігаємо значне зростання неофемінітивів, зокрема й з непопулярними раніше афіксами.
У перспективі плануємо розглянути лексику, подану в лексикографічних джерелах початку ХХ ст., яка належить до інших лексико-семантичних груп, та порівняти її із сучасними відповідниками.