Зовнішньоекономічна конкурентоспроможність регіонів України: суспільно-географічний аспект

Запотоцький, С., Паренюк, В., & Скляров, О (2017). Зовнішньоекономічна конкурентоспроможність регіонів України: суспільно-географічний аспект. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Географія, (68-69), 73─79. http://doi.org/10.17721/1728-2721.2017.68.14

В статті розглядаються теоретичні та прикладні засади формування зовнішньоекономічної конкурентоспроможності регіонів України. В дослідженні зазначено, що механізми функціонування і взаємодії економік держав в глобалізованому просторі відбуваються на фоні двох різнопланових тенденцій – інтеграції та дезінтеграції. З’ясовано, що поглиблення інтеграції та вимушене пришвидшення інтеграційних процесів здійснює різносторонній вплив на розвиток країн, що співпрацюють в умовах жорсткої ринкової конкуренції.

За результатами розрахунку 35 показників стимуляторів та дестимуляторів зовнішньоекономічної діяльності отримано інтегральний індекс конкурентоспроможності зовнішньоекономічної діяльності регіонів України. До найбільш конкурентних регіонів у 2015 році потрапили місто Київ, та Дніпропетровська області. Другу позицію в рейтингу зайняли Київська, Львівська, Харківська, Запорізька, Одеська та Донецька області. Інші регіони потрапили до групи з низькими та наднизькими рейтингами

За результатами нашого дослідження були визначені галузі в господарстві регіонів України, які були конкурентними на зовнішніх ринках та їх трансформації за період 2005-2015 років. Відповідно, у 2015 році за кількістю повторювань число конкурентних галузей зменшилося до 63 одиниць. Найбільш поширеними в Україні стали лише три галузі: лісова промисловість, машинобудування та промисловість будівельних матеріалів, що відповідно найбільш представлені у Львівській, Запорізькій областях та місті Київ.

Оцінка конкурентних галузей показала, що основною тенденцією за останні 10 років було поступове зміщення конкурентного потенціалу до західних та північних регіонів, при цьому значення південних регіонів залишилось сталим, а східні регіони зазнали певних втрат внаслідок військової агресії Росії.

Зазначено, що основними інструментами державного регулювання слід забезпечувати перш за все протекціонізм вітчизняних конкурентних виробників та інвестиційну підтримку слабких галузей через створення умов для їх інвестування.