УМОВИ ПРО ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У ЗМІСТІ ШЛЮБНОГО ДОГОВОРУ

Радченко, Л. (2022). TERMS OF INTELLECTUAL PROPERTY RIGHTS IN THE CONTENTS OF THE MARRIAGE AGREEMENT. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 122(3), 80–83. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2022/3.122-13

Присвячено дослідженню правового регулювання умов про права інтелектуальної власності у змісті шлюбного договору, зокрема й за участі іноземного елементу, з огляду на сучасні тенденції генезису сімейних відносин у праві Україні та окремих іноземних держав, висвітленню новітніх тенденцій регламентації сімейних відносин та окресленню закономірностей їх подальшого нормативного закріплення у сімейному праві України, формулюванню висновків і пропозицій, спрямованих на гармонізацію національного законодавства.
Протягом останніх років в Україні на рівні судової практики постає питання належності до спільного майна подружжя прав інтелектуальної власності на об'єкти, набуті або створені під час перебування у шлюбі. Водночас у Цивільному та Сімейному кодексах України відсутні безпосередні норми, що вказують на належність до спільного майна подружжя прав на об'єкти інтелектуальної власності. 
На підставі дослідження особливостей правового регулювання умов про права інтелектуальної власності у змісті шлюбного договору у праві та судовій практиці окремих іноземних держав та у праві України встановлено, що законодавство України безпосередньо не зараховує об'єкти права інтелектуальної власності, створені під час перебування у шлюбі, до спільного майна подружжя (на відміну від доходів, одержаних від реалізації прав інтелектуальної власності). Проте сторони у шлюбному договорі, укладеному за участі іноземного елементу, можуть підпорядкувати його зміст праву держави, яка визнає режим спільної власності подружжя на результати інтелектуальної, творчої діяльності, створені під час шлюбу. Для регулювання своїх прав та обов'язків за шлюбним договором сторони можуть обрати право особистого закону подружжя або право держави, у якій один із подружжя має звичайне місце перебування. Таким чином, існує можливість поширення на відносини за участю іноземного елементу правового режиму спільного майна подружжя на об'єкти прав інтелектуальної власності, набуті під час перебування у шлюбі.