ЗАРОДЖЕННЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ ДИСКРЕЦІЙНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ

Matseliуkh, I., Мацелюх, І. (2022). THE EMERGENCE AND EVOLUTION OF DISCRETIONARY AUTHORITIES IN THE ADMINISTRATION SYSTEM OF CATHOLIC CHURCH. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 122(3), 47–50. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2022/3.122-8

Зроблено аналіз еволюції дискреційних повноважень у системі управління католицької церкви з метою з'ясування та встановлення значення окремих управлінських принципів, які нині ефективно застосовуються у службовому праві.
З'ясовано, що практика використання дискреційних повноважень уперше зароджується у середовищі Римо-католицької церкви. Ними послуговувалися папські легати, які здійснювали представницьку, дипломатичну місію Святого Престолу у християнських країнах світу. Їхній нормативно-правовий статус визначався Кодексом канонічного права від 27 травня 1917 р.
Проаналізовано правила та рішення II Ватиканського собору, які надали можливості помісним церквам, окремим діоцезам послуговуватися дискреційними повноваженнями, а також діяти в межах канонічного права з урахуванням місцевих особливостей, заклало початок помірної децентралізації, яка своєю силою не порушила засад верховенства Святого Престолу.
Визначено, що поступальний розвиток мережі папських дипломатичних місій не лише продемонстрував можливість застосування дискреційних повноважень для здійснення управління, а й зумовив формування широкого дипломатичного представництва Ватикану, який нині підтримує відносини з більшістю країн світу, і представлений у найбільш авторитетних міжнародних організаціях. При Святому Престолі в Римі діє понад вісім тисяч постійних представництв від країн світу та міжнародних організацій, зокрема й від Європейського Союзу.
У ході аналізу використано поліметодологічний підхід із застосуванням сукупності філософських, загальнонаукових, спеціально-наукових методів дослідження, а саме діалектичного, герменевтичного, аксіологічного, історико-філософського та системно-функціонального. Крім того, широкого застосування набули формально-догматичний, формально-логічний, формально-юридичний методи. Комплексний аналіз становлення та розвитку дискреційних повноважень у системі управління католицької церкви став можливим завдяки використанню системно-структурного методу, а дослідження його в історико-правовому вимірі завдячує ретроспективному методу. Квінтесенцію дослідження становили спеціально-наукові методи, а саме: порівняльно-правовий та історико-правовий.