ОСОБЛИВОСТІ ЗАПАЛЕННЯ БУРОЇ ЖИРОВОЇ ТКАНИНИ У ЩУРІВ З РОЗВИТКОМ ІНДУКОВАНОГО ДІЄТОЮ ОЖИРІННЯ ПІСЛЯ РІЗНИХ РЕЖИМІВ УВЕДЕННЯ МЕЛАТОНІНУ

КАЛМИКОВА, О., ЛЕОНОВА, Ю., САВЧУК, О., СКРИПНИК, Н., ДЗЕРЖИНСЬКИЙ, М. (2021). INFLAMMATION FEATURES OF BROWN ADIPOSE TISSUE OF RATS WITH DIET-INDUCED OBESITY DEVELOPMENT AFTER DIFFERENT REGIMES OF MELATONIN ADMINISTRATION. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Біологія, 86(3), 28–33. https://doi.org/10.17721/1728_2748.2021.86.28-33

Однією із характерних рис ожиріння є розвиток системного хронічного прозапального стану. Бура жирова тканина (БЖТ) може бути потенційною мішенню для активування мелатоніном виробництва тепла і, водночас, стимуляції ліполізу під час розвитку ожиріння. Також мелатонін має імуномодулювальні властивості, що реалізуються за участі ендокринних і паракринних сигнальних шляхів у різних типах клітин (зокрема і в бурих адипоцитах) і значно варіюють упродовж доби. Це уможливлює його застосування в широкому діапазоні доз і режимів уведень (хронотерапевтичний підхід). Отже, основна мета нашого дослідження – проведення аналізу стану запалення БЖТ у щурів за розвитку ожиріння, індукованого висококалорійною дієтою, після щоденного введення мелатоніну в різний час (уранці й увечері). Мелатонін уводили інтрагастрально через зонд протягом 7 тижнів в дозі 30 мг/кг за 1 год до вимикання світла (ВКД ZT11, M ZT11, вечір) або через 1 год після увімкнення світла (ВКД ZT01, M ZT01, ранок). Для оцінювання стану запалення (умісту колагену у тканинах та рівня інфільтрації лейкоцитів) у БЖТ використовували гістохімічне фарбування трихромом за ван Гізоном. За розвитку ожиріння рівень фіброзу, який оцінювали за відносною площею, що займають колагенові волокна, й інфільтрація лейкоцитів у БЖТ збільшувалися порівняно зі щурами контрольної групи. Після застосування мелатоніну рівень фіброзу у щурів з ожирінням у груп ВКД ZT01 і ВКД ZT11 не відрізнявся від контрольних значень. Крім того, подібний ефект було виявлено у процесі аналізу інфільтрації лейкоцитами БЖТ щурів з ожирінням за обох режимів уведення мелатоніну (групи ВКД ZT01 і ВКД ZT11): цей параметр був достовірно нижчим, ніж у щурів з індукованим ожирінням, але, водночас, більшим порівняно зі щурами, які не страждали на ожиріння. Також уведення мелатоніну в ранковому або вечірньому режимах не впливало на стан сполучної тканини БЖТ щурів, що вживали стандартну дієту (групи M ZT01 і M ZT11). Загалом дослідження показує коригувальні властивості мелатоніну в умовах хронічного запалення у БЖТ щурів з ожирінням і передбачає широкий потенціал використання мелатоніну за відсутності побічного ефекту на гістофізіологію БЖТ у щурів без ожиріння.