Колоніальний та антиколоніальний дискурси у південноукраїнській історіографії ХІХ – ХХ ст. та їхній вплив на сучасні реалії

Muzychko, O. (2017). Colonial and Anti-colonial Discourses in South-Ukrainian Historiography of the 19th – 20th Centuries and their Influence on Modern Realities. Українознавчий альманах(20), 43–47.

Олександр МузичкоВідомо, що колоніалізм є однією з центральних тем історичного дискурсу. Сучасний світ, який офіційно відокремився від колоніальної форми організації політичного простору, все ще зберігає колоніальні відносини в організаціях світової економіки. Проблема вивчення колоніальних відносин залишається актуальною. Постколоніальні дослідження є новим напрямком розвитку гуманітарного знання, де взаємодіють філософія, історія, література і політика. Раніше і зараз, масова свідомість населення формується під впливом істориків, які часто поєднують наукову діяльність із суспільно-політичною. Метою даної статті є аналіз підходів південноукраїнських істориків до національного питання, їхнє ставлення до проблем колоніалізму і постколоніалізму. Для представників російської імперської ідеології (А. Скальковського, Г. Перетятковича, І. Лінниченка, А. Флорівського, М. Родзевича та інших) найбільш важливими були російський-орієнтований вид слов’янської єдності, консерватизм, іноді монархізм, єдність спільноти великоросів, малоросів і білорусів. Українські історики (зокрема, Л. Смоленський, О. Маркевич, О. Андрієвський, П. Клепацький, І. Бондаренко, М. Слабченко, О. Грушевський, М. Аркас, Д. Яворницький) були прибічниками демократії, пом’якшеної версії панславізму тощо. Найбільший резонанс викликали праці М. Аркаса. Історики активно звернулися до мистецтва і поезії, а також допубліцистичного жанру для поширення своїх ідей. Херсонський поет Микола Чернявський написав багато віршів наісторичну тему козацтва в історії України.У статті виокремлено два основних дискурси: колоніальний та антиколоніальний. Прибічники першогообстоювали відданість Російській імперії/СРСР, монархії/КПСС, були консерваторами. Прибічники антиколоніалізмушукали у минулому передусім національно-соціальної рівності, боротьби за ці права, підкреслювали колоніальний статуссвоїх народів. Зазначено, що ці дискурси в основних рисах панують у південноукраїнській історіографії і на сучасному етапі, впливаючи і на більш практичні явища, такі як, наприклад, процес декомунізації. Ключові слова: колонія, антиколоніальний рух, Південна Україна, історіографія, національне питання.