«Українство» у дискурсах і наративах західноєвропейської літератури постмодерну

Vlasova, T. (2017). "The Ukrainianess" in the Discourses and Narratives of the Western Postmordern Literature. Українознавчий альманах(20), 90–93.

Мова, будучи тим єдиним засобом, за допомогою якого ми можемо проникнути в приховану від нассферу ментальності, визначає текст як основний компонент комунікації. У зв’язку з цим концептуально необхідним є аналіз дискурсів, що віддзеркалюють ідеологію певної епохи, і наративів-історій, у вигляді яких дискурси існують. Художня література постмодерну, не заперечуючи існування «дослідного світу», кидає виклик його доступності для нас: ми пізнаємо дійсність лише через тексти-наративи. Твердження Р. Барта про «народження читача», який по-іншому означуєтекст, відкриває необмежені можливості для герменевтичної інтерпретації тексту. З іншого боку, заява про те, щоісторія й суспільство можуть бути прочитані як текст, привели до сприйняття культури як єдиного «інтертексту».Хоча інтерпретація не дотримується приписів, у ній немає нічого ірраціонального, оскільки тлумачення завждивідбувається в певному контексті. Це повною мірою стосується й британського роману М. Левицької «Коротка історіятракторів по-українськи» (2013). Положення наратора в рамках дискурсивної будови роману свідчить про те, щоконструюючи дискурси, автор стає конструктором певних ідеологем, які вже є гегемонними в західній масовій культурі(стареча пристрасть, «рокова жінка», консюмеризм тощо). Комбінація цих дискурсів включає в комічну тканину романунаративи, що вводять складну проблематику «Свого» і «Чужого». Інтертекст не служить у цьому випадку метігармонізації основних наративів роману, розмиваючи його головне «послання» й блокуючи доступ до гуманістичнихдискурсів і наративів, наративу старості в тому числі.Ключові слова: постмодерн, українство, роман М. Левицької, західноєвропейський дискурс, Дерріда, наратив.