Правове регулювання соціальної безпеки в умовах розвитку концепції громадянського суспільства в Україн

Дисертаційна робота є науковим дослідженням, яке присвячено розробці сучасної цілісної концепції правового регулювання соціальної безпеки в умовах розвитку концепції громадянського суспільства в Україні й вироблення на цій основі пропозицій щодо підвищення ефективності нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки сучасної України.
У роботі окреслюється загальна характеристика соціальної безпеки як об’єкта соціально-правового регулювання, а також характеризується сучасна концепція громадянського суспільства крізь призму соціальної безпеки. Встановлено, що наразі громадянське суспільство є прогресивною цивілізаційною формою буття суспільства, а також особливою гарантією (умовою) забезпечення соціальної безпеки населення. Відповідну роль громадянське суспільство виконує через суб’єктів громадянського суспільства, соціально-правовий потенціал яких дозволяє: по-перше, стежити за тим, щоб держава належним чином виконувала соціальну функцію, сприяючи соціальній безпеці населення; по-друге, надавати соціальні послуги, мобілізувати суспільство для участі у формуванні (реалізації) соціальної політики тощо.
З’ясовано історико-правові передумови виникнення та подальшого розвитку механізму правового регулювання соціальної безпеки в умовах розвитку концепції громадянського суспільства. На цій підставі уперше сформульовано концептуальне бачення сучасного механізму правового регулювання соціальної безпеки як складового елементу соціально-правового режиму соціальної безпеки, поступове становлення якого обумовлено зародженням і розвитком громадянського суспільства (починаючи з IV ст. до н.е.). Як системне явище механізм правового регулювання соціальної безпеки об’єктивується у статичній та динамічній формах, будучи спрямованим на досягнення конкретної мети (формування за участю суб’єктів громадянського суспільства нормативно-правових умов соціально безпечного буття людини), а також на виконання комплексу завдань, серед яких: створення нормативно-правової основи для забезпечення соціально безпечного існування особистості, групи людей, суспільства та держави загалом; забезпечення відповідності нормативно-правової основи соціально-правового режиму соціальної безпеки людиноцентричній парадигмі розвитку держави; забезпечення правової визначеності нормативно-правової основи забезпечення соціальної безпеки; забезпечення участі в нормативно-правовому упорядкуванні правовідносин, процесів і поведінки суб’єктів соціально-правового режиму соціальної безпеки тощо.
Набув подальшого розвитку системний та структурно-функціональний аналіз принципів механізму правового регулювання соціальної безпеки в умовах розвитку концепції громадянського суспільства в Україні. Ці принципи розкриваються в якості об’єктивно існуючих закономірностей, що виражені у конструктивних засадничих ідеях, що містять вимоги, які стосуються нормативно-правового забезпечення дії соціально-правового режиму соціальної безпеки за участі суб’єктів громадянського суспільства, сприяючи таким чином побудові цілісної та справедливої правової системи та підтриманню правопорядку в соціальній сфері України.
Уточнено складну структуру актуальної нормативно-правової бази соціальної безпеки в умовах розвитку концепції громадянського суспільства, яка включає чотири рівні. Основу цієї бази складає Конституція України, а міжнародно-правовий рівень охоплює акти, в яких регламентується правовий режим соціального захисту, а також визначається правовий статус суб’єктів громадянського суспільства та їх участь у нормотворчій діяльності. Третій рівень нормативно-правової основи соціальної безпеки в Україні складають закони та підзаконні акти органів публічної влади, що визначають: загальні та спеціальні засади соціальної безпеки; правовий статус соціально вразливих верств населення; правовий статус суб’єктів громадянського суспільства та засади їх діяльності; участь громадськості в правовому регулюванні соціальної безпеки. Четвертий рівень – корпоративні документи та локальні акти підприємств (установ, організацій), що стосуються забезпечення соціальної безпеки відповідного кола осіб, а також участі суб’єктів громадянського суспільства в забезпеченні такого типу безпеки на локальному рівні.
Удосконалено науковий підхід до розуміння сутності та структури умовної системи суб’єктів громадянського суспільства, які можуть брати участь у правовому регулюванні соціальної безпеки в Україні. Такими суб’єктами наразі є: по-перше, організації (групи), які: захищають інтереси окремих верств населення (та/або соціально важливі інтереси людей у цілому в соціальній та суміжних сферах); у своїй діяльності вирішують питання, що стосуються забезпечення соціальної безпеки населення (окремих її верств); забезпечують соціальну безпеку суб’єктів у сфері праці та зайнятості; охоплюють культурно-оздоровчі організації; надають соціальні послуги і підтримку; охоплюють науково-освітні та науково-дослідні установи; по-друге, рухи соціальної солідарності та групи соціальних активістів. Окрема увага в дисертації приділена встановленню ключових форм участі суб’єктів громадянського суспільства в процесі правового регулювання соціальної безпеки. Доведено, що ці форми участі поділяються на два типи: по-перше, тип інтегрованого впливу (безпосереднє долучення до правового регулювання соціальної безпеки); по-друге, тип зовнішнього впливу (контроль і нагляд за нормотворчим процесом, створення необов’язкових для виконання документів, які сприяють удосконаленню нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки).
Запропоновано та обґрунтовано потребу у створенні та схваленні Концепції участі суб’єктів громадянського суспільства в забезпеченні соціальної безпеки сучасної України. Пропонована Концепція має складатися з шести частин. Перша – «Проблеми, які потребують розв’язання», в якій окреслено актуальні проблемні питань, вирішення яких: буде важливим чинником створення сприятливого середовища, у якому громадянське суспільство може активно та ефективно брати участь у правовому регулюванні соціальної безпеки; підвищить якість та оперативність правового регулювання соціальної безпеки. Друга – «Ціннісні орієнтири, мета і завдання реалізації цієї Концепції», в якій окреслюються принципи (головним чином, принципи механізму правового регулювання соціальної безпеки), мета (формування інституційних, нормативно-правових та інших ресурсних умов, за яких уможливлюється ефективна участь суб’єктів громадянського суспільства в правовому регулюванні умов соціально безпечного буття людини) і завдання цієї Концепції. Третя – «Строки реалізації цієї Концепції» (не обмежується у строках, однак повна її реалізація має відбутись до 2026 року). Четверта – «Шляхи і способи розв’язання проблем» (удосконалення чинного законодавства та інституційної основи участі суб’єктів громадянського суспільства в правовому регулюванні соціальної безпеки). П’ята та шоста – «Очікувані результати» та «Обсяг фінансових, матеріально-технічних, трудових ресурсів». Для забезпечення дієвості цієї Концепції запропоновано розробити Стратегію забезпечення соціальної безпеки суб’єктами громадянського суспільства.
Комплексно окреслено подальші перспективи розвитку нормативно-правового забезпечення соціальної безпеки в умовах розвитку концепції громадянського суспільства в Україні. Пропонується розробити та прийняти проєкти таких спеціальних законодавчих актів: проєкт Закону України «Про соціальну безпеку»; проєкт Закону України «Про діяльність суб’єктів громадянського суспільства в Україні»; проєкт Закону України «Про громадську лобістську діяльність». Окремо пропонується розробити та прийняти проєкт Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про правотворчу діяльність», який посилюватиме гарантії реалізації соціальної функції суб’єктів громадянського суспільства в правовому регулюванні соціальної відповідності згідно з нормами Закону України «Про правотворчу діяльність».

Гаєвий В. В. Правове регулювання соціальної безпеки в умовах розвитку концепції громадянського суспільства в Україні : дис. … д-ра філософії : 081 Право / Гаєвий Владислав Вадимович. – Київ, 2024. – 239 с.