Параметри
Особистісне "Я" у контексті молитви
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
14 червня 2023 р.
Автор(и) :
Мова основного тексту :
English
eKNUTSHIR URL :
Том :
1
Випуск :
17
ISSN :
2518-1378
Початкова сторінка :
65
Кінцева сторінка :
70
Цитування :
Предко, Д. (2023). The Private Self in The Context of Prayer. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Psychology, 1(17), 65–70. https://doi.org/10.17721/BPSY.2023.1(17).9
Вступ. Значення молитви неможливо переоцінити, а надто - у складних життєвих обставинах. Аналіз здійснено, виходячи із тези, що молитва - це не лише діалог у контексті стосунків "людина - Бог", а й своєрідний психічний стан, який характеризується емпатійністю та синергізмом як суто людського, так і божественного. Основні смислові нюанси молитви - звернення, відгук, вникнення, з одного боку, формують діалог як можливість прийняття існування Бога в суб'єктному просторі "Я - Ти", а з іншого - сприяють трансцендуванню, самоконструюванню особистості. У такому молитовному процесі здійснюється сприйняття "Я" як "Іншого", а "Іншого" як "Я". Мета дослідження - з'ясувати відношення Я - Інший у контексті молитви, її психологічні та релігійні можливості, які розкривають її функціональні аспекти.Методи. Використано методи аналізу, порівняння, синтезу, узагальнення та систематизації.Результати. Доведено, що молитва, відкриваючи перспективи подолання екзистенційних проблем, по-перше, задовольняє духовні запити людини через діалог із Божеством; по-друге, формує почуттєвість до Іншого; по-третє, виконує функцію центруван¬ня свідомості, завдяки чому концентрувальна індивідуальність перетворюється на максимально цілісну особистість. Наголошено на функціональній спорідненості релігійної віри та молитви, їхньої ролі в конструюванні молитовного досвіду як своєрідної емпатійної життєвої стратегії, як релігійно-духовного простору співбуття "Я" та "Іншого". Розкрито, що молитовний досвід слугує основою життєздатності, життєствердження людини та містить значний психотерапевтичний потенціал, оскільки його носій націлений на дієво-практичне подолання кінцевості людського існування у прагненні до вічного, абсолютного буття.Висновки. Виявлено, що молитва як діалог мотивує активізацію сутнісних сил людини, збагачуючи її досвідченість, особис- тісне зростання та оптимізує духовну самотрансценденцію. Цей феномен інтенційно вміщує у собі Іншого, засвідчує співучасність та співпричетність з ним. Його інтенсивність залежить від емоційно-чуттєвої палітри, яка не лише підсилює діалог, а конструює "Я". Отже, молитва не лише "фокусує" свідомість, а й виступає могутнім засобом її центрування. Саме ця здатність молитви, умож-ливлюючи процес єднання людського та Божественного, сприяє формуванню гармонійної, цілісної особистості. Обґрунтовано, що найяскравіше сутність молитви розкривається у молитві-емпатії, коли долаються межі "Я" та проблеми, почування "Іншого" знахо-дять відгук в "Я", власне, відбувається своєрідне особистісне перетікання. Молитва, вміщуючи в собі значний психотерапевтичний потенціал, допомагає подолати складні життєві ситуації та сприяє покращенню психічного здоров'я, а в періоди життєвих криз за-безпечує моральне виживання і ствердження людини.
Тип зібрання :
Publication
Файл(и) :
Вантажиться...
Формат
Adobe PDF
Розмір :
312.16 KB
Контрольна сума:
(MD5):95974304844dd8ab65df239e06dfc757
Ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons CC BY
10.17721/BPSY.2023.1(17).9