ПОДОЛАННЯ КОНФЛІКТІВ У СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНСЬКОЇ ПІСЛЯВОЄННОЇ ЕМІГРАЦІЇ: ДОСВІД МИСТЕЦЬКОГО УКРАЇНСЬКОГО РУХУ (1945-1948)

Denysiuk, S. (2020). CONFLICT MANAGEMENT IN THE MILIEU OF UKRAINIAN POST-WAR EMIGRATION: THE EXPERIENCE OF THE UKRAINIAN ART MOVEMENT (1945–1948). Almanac of Ukrainian Studies(24), 62–66. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2019.24.11

Історія України має багато прикладів того, як вдавалося об’єднати різні особистості та спрямувати їхні зусилля у конструктивне русло заради досягнення високої мети. Однією з таких цікавих сторінок є діяльність Мистецького українського руху (МУР) – об’єднання українських письменників на еміграції, які після завершення Другої світової війни опинились у таборах переміщених осіб у Німеччині та Австрії. Керівництво організації спрямовувало свої зусилля на створення таких умов, які б максимально сприяли творчій праці і до мінімуму зводили конфронтаційні моменти між її членами. Своєрідною перевіркою на міцність організації та її здатність протистояти руйнівним тенденціям стала дискусія у МУРі з актуальних проблем пошуку шляхів розвитку української культури в умовах еміграції. Її відправною точкою стала доповідь Ю. Шевельова «Стилі сучасної української літератури на еміграції», яку він виголосив на Першому з’їзді МУРу у грудні 1945 р. Критик проголосив місією новоствореної організації відновлення на якісно новій основі літературного процесу, насильно обірваного тоталітарною владою у радянській Україні у 30-х рр.. ХХ ст. та створення загальнонаціонального, понадрегіонального письменства. Магістральним напрямом її розвитку він вважав витворення «глибоко своєрідного, глибоко українського літературного стилю». Шерехівська ідея національно-органічного стилю викликала бурхливу дискусію у середовищі української еміграції. Національно-органічний стиль не передбачав примусового нав’язування його письменникам. Цей стиль не означає ізоляцію у вузьких національних межах та відхід від європейських впливів та традицій. Він виключає лише некритичне копіювання чужих зразків. Доповнювали та уточнювали концепцію Ю. Шевельова своїми ідеями І. Багряний, Ю. Косач, І. Костецький та інші представники МУРу, які відстоювали національне начало у літературі. Найбільш непримиренним опонентом Ю. Шевельова та його теорії національно-органічного стилю став літературознавець, критик і перекладач В. Державин. У основі конфлікту цих двох творчих особистостей було кілька причин, серед яких особливо виразно простежуються відмінності між поколіннями, до яких вони належали. У сучасній науковій літературі можна натрапити на твердження, що поглиблення конфлікту між Ю. Шевельовим і В. Державиним призвело до розколу і припинення діяльності МУРу. Така оцінка не відповідає дійсності, оскільки справжньою причиною припинення діяльності організації стало проведення у 1948 р. грошової реформи у Німеччині та масовий виїзд українських емігрантів з таборів переміщених осіб до інших країн світу. Отже, конфлікти, які виникали у мурівському середовищі, не призвели до поділу організації на ворожі табори, оскільки її представників об’єднувала спільна мета творення нової самобутньої національної літератури, яка посіла б гідне місце у світовій культурі.