Духовний зміст танцю в контексті християнського богослів'я

Чумак, Н. (2018). Духовний зміст танцю в контексті християнського богослів'я. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 3(12), 36–39.

Духовне осмислення танцю в світлі християнського богослов'я дозволяє знайти відповіді на питання, пов'язані з темою втрати цілісності, гармонійності та іншими кризовими явищами сучасної культури. У даній статті ставиться завдання розглянути танець як складову пластичної та духовної культури людини з позиції християнського богослов'я. В ході дослідження автор приходить до висновку, що хореографія може розглядатися як свого роду богослов'я в силу властивої їй багатофункціональності передачі глибоких богословських ідей і функцій, таких як радість, естетизація, сотеріологична функція, ідея перетворення. Осмислення цих ідей дозволяє внести світло в рішення багатьох культурних кризових процесів, пов'язаних з втратою цілісності та гармонії. Танець як радість і вираз радості гармонізує стан людини, дає відчуття повноти буття і відчуття причетності до нього. В процесі танцю відбувається перетворення людини. Звертаючись до вищого духовного початку, людина розкриває в собі внутрішнє джерело радості і набуває сенсу свого існування в зверненні до Творця. Духовний зміст танцю дозволяє відновити природно-соціально духовну цілісність і знайти своє місце в духовній, соціальній та матеріальній культурі. Пластичне мистецтво, як спілкування з Богом, повертає людині втрачений зв'язок з Богом і прославляє його над суєтою земного буття. Естетична функція танцю сприяє осмисленню краси світу, створеного Творцем, і долучитися до цієї краси. Важливою є також сотеріологічна функція танцю, що дозволяє вирватися з пут зневіри і безглуздості існування. Гносеологічна складова танцювального мистецтва розкриває внутрішній світ людини, дозволяє побачити багатство емоційного і духовного стану. Хореографія як богослов'я може розглядатися як одна з форм осягнення духовного світу і залучення до нього.